Сам собі екскурсовод: Вулиця Прорізна, яка "втратила" провулок

На карті Києва Прорізна з'явилася в першій половині ХІХ століття. Раніше на місці Прорізної, від Золотих воріт до нинішнього Хрещатика, проходив оборонний вал. Система, створена за указами князів Володимира і Ярослава, втратила своє стратегічне значення. Імператор Микола I в 1833 році особисто підписав план реконструкції Києва, згідно якого Старокиївські укріплення були знищені, а один з валів був "прорізаний" вулицею. Саме так і з'явилася вулиця Прорізна, а в 1850-і - Мартинівська.

Фото: Вид з Хрещатика на Прорізну (РБК-Україна)

Пізніше вулиця носила назву Золотохрещатиньська, Прорізна, Васильчиковська (1863-1918 рр.) та Свердлова (з 1859 по 1919 рр.). У часи німецької окупації 1941-1943 рр. вулиця називалась Прорізною. Потім радянська влада знову дала їй ім'я Свердлова. Вулиці "повернули" колишню назву тільки в 1990 р.

Згідно з проектним планом забудови, Прорізна відносилася до Першого розряду і на ній можна було будувати тільки кам'яні будинки з вогнестійкими дахами. Будівлі  на Прорізній були 3- і 4-поверховими, а в декорі фасадів переважав стиль модерн.

Кав'ярня, оформлена Врубелем

Перші поверхи будинків на Прорізній використовувалися під магазини і агентства. Крім того, саме на розі Хрещатика і Прорізної перебувала "Кондитерська Жоржа", торти з якої подавалися в кращих будинках столиці. Цікаво, що інтер'єр кондитерської оформив Михайло Врубель, тоді ще молодий художник.

Фото: "Кондитерська Жоржа" знаходилася на розі Хрещатика і Прорізної (РБК-Україна)

До речі, з "Кондитерською Жоржа" пов'язана дуже цікава історія. Її власник Жорж Дортсман помер за кордоном в 1886 році. Однак заклад залишилося і багато постійні відвідувачі навіть не підозрювали, що іменитий кондитер помер.

Заклад Жоржа Дортсмана був настільки популярним, що навіть після того, як двоповерхову будівлю реконструювали (1902-1903 рр..), на розі Хрещатика і Прорізної з'явилася вивіска "Кондитерська Жоржа".

Фото: Пам'ятник Михайлу Паніковському (РБК-Україна)

Можливо, саме через "Кондитерську Жоржа" Михайло Паніковський (герой роману Ільфа і Петрова "Золоте теля") промишляв на розі Хрещатика і Прорізної. До речі, пам'ятник "сліпому", який "всіх продасть, купить і знову продасть, але вже дорожче", з'явився на Прорізній у 1998 році, а до цього, з 1992 року, на цьому місці була меморіальна дошка.

Провулок, якого немає

До 24 вересня 1941 року на Прорізній, 8, недалеко від перехрестя з Грінченко, знаходився Музичний провулок. У ньому розташовувалася будівля консерваторії. Хоча Музичний провулок і зник з карти Києва, про його існування нагадує пам'ятник Михайлу Глинці.

Фото: Прорізна, 8 (РБК-Україна)

Історія Музичного провулку почалася 18 січня 1868 року, коли трохи вище рогу Хрещатика і Прорізної, відкрилася перша в Києві музична школа Російського музичного товариства (припинила своє існування після 1917 р., - ред.). Школа була побудована у стилі бароко, а її дах прикрашала невелика башточка.

Провулок сформувався в 1874 р., коли Київська міська Дума виділила кошти на облаштування тротуару від Прорізної вулиці до будівлі музичної школи.

Пам'ятник Михайлу Глинці з'явився на Прорізній 21 грудня 1910 року, хоча спочатку його планували відкрити 20 травня 1904 року, до 100-річчя композитора. Проект пам'ятника розробив архітектор Володимир Миколаїв. Пізніше, в 1955 році пам'ятник перенесли в Міський сад.

Всі будинки Музичного провулку були підірвані у вересні 1941 року.

“Ввечері шостого ми ходили на руїни консерваторії.

По колишньому Музичному провулку страшно йти. Там з двох сторін звисли кістяки колишніх будинків, і кожної миті можуть завалитися стрімкі обгорілі стіни. Вони стоять, не укріплені нічим, а в вискалені обгризені вогнем просвіти вікон світиться небо. За стінами немає нічого, крім уламків цегли і штукатурки.

У будинку, що по праву бік провулка, був вибух. Там звалилося все і лежить безформною масою на колишній мостовий. Острів консерваторії зберігся. Збереглися і зовнішні стіни її нової будівлі. І навіть вишка, якою закінчувався вхід в нього, збереглася. Біля входу хтось поставив ряд крісел, що стояли раніше у вестибюлі. Вони вціліли. У решти правої частини нижнього вестибюля, як не дивно, залишилися дзеркала у вішалок. Вони не лопнули від вогню, але одне, мабуть, хтось вже забрав. Забрали і рояль, що стояв біля кабінету звукозапису", - згадувала у своїх щоденниках киянка Ірина Хорошунова.

Фото: Будинку на вулиці Прорізній (РБК-Україна)

Під час Другої світової війни постраждав не тільки Музичний провулок. Агентами НКВС 24 жовтня 1941 р. були підірвані будинки № 28/2 і 30/1. Вибухи спричинили пожежі, який захопив всі будови нижніх кварталів Прорізній (крім будинків № 9 та № 17) до Михайлівського провулка.

Пам'ятники на Прорізній

На вулиці Прорізній, крім Михайла Паніковського, розташувалися пам'ятники режисеру, актору, перекладачеві, теоретику театру і кіно, драматурга і публіциста Лесю Курбасу і філософу, поету, засновнику сучасної туркменської літератури Махтумкале.

Фото: Пам'ятник Лесю Курбасу і меморіальна дошка (РБК-Україна)

Фото: Пам'ятник Махтумкале (РБК-Україна)

Хоча, саму вулицю можна вважати пам'ятником - у різний час на ній жили і прогулювалися відомі люди.

Фото: На Прорізній у різний час жили відомі особистості (РБК-Україна)

Богемне місце

Сучасний вигляд Прорізна придбала в 1950 р., коли її реконструювали згідно з Генеральним планом повоєнної відбудови Києва.

Фото: Вулиця Прорізна (РБК-Україна)

До речі, саме на Прорізній, 4, відкрився перший київський офіційний бар "Хрещатий яр". У двоярусного приміщення постійно юрмилися люди, нудяться в очікуванні вільного столика. Оформленням бару займалася група художників під керівництвом Бориса Плаксія. "Хрещатий яр" прикрашали панно, вітражі та карбування, розповідають історію Києва.

Подейкують, що у "Хрещатий яр" заходив легендарний телеведучий Петро Вексляров, якого українці бачили в програмі "Вечірня казка" і звикли називати Дід Панас.

А ще до революції на розі Прорізної і Володимирської знаходилося кафе "Маркіз", відвідувачами якої були Олександр Вертинський, Костянтин Паустовський, Михайло Булгаков. Вже в часи СРСР кафе отримало назву "Коктейль-хол", а родзинкою його барної карти став коктейль "Маяк" (ром і яєчний жовток).