Тетяна Селезньова розповіла про труднощі переїзду в Буенос-Айрес, як вона звикала до нового життя, іншій культурі, вчила мову і отримувала освіту
Тетяні зараз 38 років. У неї двоє дітей, чоловік-іноземець і посада офіс-менеджера великої IT-компанії. Вона живе у столиці Аргентини, Буенос-Айресі. Жінка пройшла складний шлях адаптації в новій країні, де живуть люди з іншим менталітетом і особливим темпераментом. Тетяні довелося домагатися свого місця під аргентинським сонцем. У матеріалі Styler ви дізнаєтесь про складнощі, з якими зіткнулася сім'я Тані в перші роки після переїзду, про те, як отримати освіту в Аргентині і який рівень життя на батьківщині танго.
Багато українців покидають країну і їдуть жити в інші місця в пошуках кращого життя. Хтось це робить по роботі, хтось виходить заміж за іноземця, хтось просто кидає все і їде в невідомість, а когось відвезять батьки.
Так сталося з нашою героїнею Тетяною: її мама відвезла з Криму в сонячну країну – Аргентину. Таня народилася і прожила до 15 років в Севастополі. Тато пішов з родини, коли Таня ще не з'явилася на світ, залишивши її мати з двома маленькими дітьми на руках. Мамі Тані доводилося нелегко. Тому дівчинку виховували бабуся і дідусь. У роки перед розвалом Радянського Союзу та у роки після перебудови всім жилося важко: підприємства стояли, роботи не було.
"Кваліфікованої роботи було мало в Криму, мама виживала, як могла. Остання її робота була на експедиційному кораблі ім. академіка Олексія Крилова при науковому інституті Санкт-Петербурга, філія якого знаходилася в Севастополі. Вона часто бувала за кордоном і привозила нам з братом всякуі смакоту. Коли розпався Радянський Союз, роботи зовсім не стало. Всі щось купували і продавали, на це і жили. Але при цьому залишалися щасливими і радісними", - згадує своє дитинство Таня.
Фото: маленька Таня (з бантиком) разом з бабусею, тіткою та двоюрідною сестрою. Бахчисарай, 1982 рік (особистий архів героїні)
"Коли мама дізналася про можливості виїхати на ПМЖ в Аргентину, вона вирішила ризикнути і поїхати. В той момент діяв договір між урядом Аргентини та країнами пострадянського простору, про те, що жителям цих країн надається житло і робота, якщо вони приїжджають в Аргентину з метою працювати і залишитися. Мама продала квартиру в Севастополі за копійки, взяла мене з братом, і так ми опинилися тут", - розповідає Таня.
Основна проблема - мова. Її складно вивчити, тому що вона не входить в одну мовну групу з російською чи українською. В Аргентині використовується не класична іспанська мова, а діалект, який називається кастежано (castellano). Він відрізняється від іспанської мови.
"Я ніколи не ходила на мовні курси, я вивчила мову самостійно. Мені допомогло базове знання англійської мови. Я розуміла хоча б, як читати літери. З мого досвіду, найкращий спосіб вивчення мови - це практика. Потрібно не боятися і просто повторювати за людьми слова, вслухатися в те, як вони вимовляють звуки і навіть дивитися, як вони ворушать губами. А найголовне - не боятися своїх помилок, не боятися, що над тобою будуть сміятися. Можна переплутати близькі за вимовою слова, але люди все одно тебе зрозуміють. В аргентинській мові слова матрац (colchon) і ковдра (acolchado) звучать приблизно однаково, і я як-то нашим друзям сказала, ховайтеся двома матрацами. Нічого страшного, ми всі посміялися", - ділиться досвідом, як вивчати мову Тетяна.
Фото: Тетяна вивчила нову мову самостійно (з особистого архіву героїні)
Крім мови, емігранти стикаються з різницею в менталітеті. Спосіб життя населення, його історія, географічне розташування, кліматичні особливості – все це формує характер населення. Аргентина поєднує в собі різні культури. Але, за наявності величезної кількості різних націй і релігій, в Аргентині ніколи не було внутрішніх конфліктів. Всі аргентинці - це емігранти в третьому поколінні з різних країн.
"Коли ми тільки переїхали, ми зіткнулися з різницею в менталітеті. Тут люди дуже ввічливі, люб'язні, бояться тебе образити. Тому коли мама ходила по співбесідах перший час, їй ніхто не відмовляв, але і не передзвонювали взагалі. Ніхто не пояснював, чому тебе не беруть на роботу: через вік, незнання мови або ще чомусь", - згадує емігрантка.
Більшість тих, хто переїжджає в іншу країну, опиняються в складному фінансовому положенні. Робота ще не знайдена, за оренду житла платити потрібно, їду купувати теж. Також відразу потрібно придбати необхідні речі для побуту та одяг. Всі відразу взяти з собою не вийде, так як існують елементарні обмеження по вазі в літаку.
"Коли ми сюди переїхали, ми гостро відчували відсутність грошей. Коли ми продали квартиру, ми купили квитки, заплатили консульству за оформлення переїзду на ПМЖ в Аргентину і перевели всі документи на іспанську, які були пов'язані з нашим життям. У той момент ми брали всі документи, які були у нас вдома (свідоцтва про народження, атестати зі школи і медичні довідки), ми не знали, що нам знадобиться, а що ні. Ми заплатили 4,5 тис. доларів у консульство Аргентини для того, щоб оформити переїзд. Це була половина всіх наших заощаджень. Але при цьому обіцяної допомоги від держави ми так і не отримали. Ніхто нам не надав житло і роботу, хоча обіцяли", - з сумом згадує Таня.
Крім проблем з розумінням мови і фінансів, емігранти, потрапляючи в незвичні умови життя, переживають стрес. Багато хто не готовий до того, що в іншій країні все зовсім по-іншому: люди зовсім інакше одягнені, говорять на незрозумілій мові, їхнє мислення і стиль життя абсолютно відрізняється від звичного.
"Спочатку для мене все це було дуже складно. Я пережила величезний стрес. Я опинилася у чужому середовищі. Крім мами і брата, у мене тут нікого не було. Нам не до кого звернутися за допомогою або запитати ради, або попросити про щось. У нас практично не було грошей. Ми всі протягом трьох тижнів знайшли роботу. Я пішла працювати офіціанткою в бар, брат – помічником перукаря. Наше дитинство різко закінчилося, почалася боротьба за виживання. Мама пішла працювати помічником кухаря на фабрику, де виробляли спагетті. Їй морально було важко: людина з освітою, з досвідом роботи йде працювати некваліфікованим фахівцем. А все це через те, що дипломи, видані в Радянському Союзі, не котирувалися в Аргентині. Вони просто були недійсні, тому що освітня система значно відрізнялася одна від одної. Щоб підтвердити диплом, потрібно було здати всі профільні предмети на іспанській мові. Часу у нас і знання мови в той момент не було", - розповіла Тетяна.
Навчальний рік в Аргентині починається в березні, а закінчується в грудні. Пов'язано це з кліматичними особливостями країни і тим, що вона знаходиться в Південній півкулі. Літо в Аргентині настає в період з грудня по березень. Саме цей час - найкращий для канікул. Але це не єдина відмінність. Освітня система Аргентини поділяється на кілька ступенів: початкова, середня і вища. Початкова освіта триває 9 років і є безкоштовною і обов'язковою для всіх дітей. Аргентина – це єдина країна в Латинській Америці, де освіта обов'язкова і безкоштовна. Після початкового етапу йде середня освіта. Тут навчання триває 3 роки. Навчальний заклад можна вибрати як приватний, так і державний. Є базові предмети, які на державному рівні закріплені в програму, а є предмети, які залежать від профілю школи. Учень має право самостійно обирати предмети, які він хоче вивчати крім базових.
Фото: Тетяна на врученні диплома (з особистого архіву героїні)
"Я ще в 9-му класі проходила додавання і віднімання дробів, які я проходила в Україні ще в 5-му класі. Мені було смішно. Але були предмети, які не були в українській системі, такі як бухгалтерський облік і громадянські права. Для мене це було цікаво", - ділиться емігрантка.
Після отримання середньої освіти можна піти вчитися на спеціальні технічні курси (2-3 роки), скласти іспит і отримати ліцензію на трудову діяльність. Або піти вчитися в університет. В Аргентині існують, як державні, так і приватні університети. Якість освіти у них приблизно однакова. Тільки державні - безкоштовні, а приватні на платній основі. Щоб поступити в університет, потрібно здати профільні іспити. Стипендії в університетах немає.
"Було дуже складно вступити. Мої конспекти були повністю підкреслені, над кожним словом зверху був переклад. Хоч я вже і говорила досить добре на іспанській мові. Але одна справа це розмовна мова, а інша справа - мова, яка використовується в університетах. Було відчуття, що я вивчаю мову заново. Але я вступила!" - з гордістю розповідає Тетяна.
Колись Аргентина була в першій п'ятірці передових країн у світі. Аргентина була головним експортером продовольчих товарів та сільськогосподарської техніки. У 1913 році в Буенос-Айресі було побудовано перше метро на континенті. Але з-за політиків, які ставили особисті фінансові інтереси вище інтересів країни, економіка Аргентини різко пішла на спад. У 2001 році Аргентина пережила дефолт. Після зміни уряду в 2015 році, ситуація з економікою потроху поліпшується.
Зараз середня зарплата в Буенос-Айресі 17 500 песо (26 500 грн), в інших містах Аргентини середня зарплата трохи менше. Вартість оренди на житло залежить від того, здається вона з меблями або без, і, звичайно, від району, де вона знаходиться і коливається від 5 500 (8 380 грн) до 18 500 песо (28 200 грн) в місяць. Для того щоб зняти квартиру, потрібно укласти договір терміном не менше 3-х місяців.
Фото: вулиці Буенос-Айреса. Типові аргентинські житлові будинки (з особистого архіву Тетяни)
"Тут існують свої принципи на ринку нерухомості, пов'язані з орендою квартири. В Аргентині дуже розвинені закони, що захищають малозабезпечені сім'ї. Приміром, якщо у вашу квартиру заселилася сім'я, у якої немає фінансового доходу, до того ж є або хвора дитина, або літній інвалід, і раптом сім'я перестала сплачувати орендну плату, то за законом ти їх не можеш виселити. Тому орендодавці здають квартиру тим, у кого є гарант у вигляді родичів або друзів, що живуть в цьому ж місті. Він у письмовій формі підтверджує, що в разі несплати його друзями або родичами оренди, він візьме на себе всі фінансові зобов'язання. Але зараз держава взяла це питання на розгляд, і стали з'являтися поправки у законі про захист прав власників нерухомості", - розповідає Тетяна.
Одяг і техніка тут дуже дорогі. Дорожче на 50%, ніж у сусідніх країнах. Є в Аргентині й проблеми з авіаперевізниками. Існують великі компанії Latam і Aerolineas Argentinas, які встановлюють ціни на ринку авіаперевезень. Рятує те, що країна дуже велика з різними кліматичними широтами. Можна побувати у джунглях, на березі океану, покататися на лижах, з'їздити в пустелю, не виїжджаючи за її межі. Всередині країни розвинені автобусні перевезення.
"Тільки в цьому році в Аргентині з'явився лоукост, рейси якого здійснюється в Європу. Квитки на пів року вперед були розпродані протягом декількох днів. Також почали з'являтися лоукости і всередині країни. Подорожувати всередині авіарейсами поки ще дорого в Аргентині", - каже Таня.
Фото: будівля Конгресу Аргентини (з особистого архіву Тетяни)
Аргентина славиться якістю продуктів харчування, особливо овочів і яловичиною. Тут круглий рік можна купити свіжі фрукти. Яловичина продається теж тільки свіжа, і має солодкуватий присмак. Ціни в Аргентині високі, якщо порівнювати з Україною, але нижче, ніж у Європі. Наприклад, 1 л молока коштує 24 песо (32 грн), яйця – 18 песо (26 грн), 1 кг яловичини – 210 песо, (320 грн), 1 кг курячого філе – 90 песо (140 грн). Зате якість продуктів тут значно вище, ніж в Україні.
"Борщ моя донька звикла їсти ще з дитинства. І досі його обожнює. А син сам робить вареники, сам ліпить тісто, сам готує начинку", - каже Таня
В Буенос-Айресі традиційна їжа - це емпанадас (пиріжки з різною начинкою), піца, равіолі, паста і, звичайно ж, стейк і асадо. Аргентинська кухня дуже багато запозичила від італійської, іспанської та французької.
Всі продукти для традиційних українських страв, таких як борщ чи вареники тут легко можна знайти в магазинах. Але неможливо знайти тут гречку, сир, ряжанку, кефір. Ці продукти сюди просто не завозять.
Фото: Тетяна на відпочинку в Бразилії. Січень 2017 рік (з особистого архіву героїні)
В історії Аргентини було чотири основних хвиль еміграції українців. Всі вони припадають на момент світової кризи. Перші емігранти з території України приїхали ще до Першої світової війни в 1897 році. Вони заснували місто Апостоліс на півночі Аргентини. Тут досі живуть нащадки українців, які шанують традиції своїх предків. В місті є українська церква, а вулиці названі виключно українськими прізвищами.
Друга хвиля еміграції припала на період після Першої світової війни, третя сталася під час Другої світової війни, а четверта – після розпаду Радянського Союзу. Зараз налічується більше 500 тисяч нащадків українців в Аргентині. Найбільшими районами, де проживають українці вважаються Буенос-Айрес, Месьонес, Чако і Кордоба.
"В Буенос-Айресі українська діаспора зовсім не розвинена і не актуальна. Мені, здається, міцні діаспори там, де нетитульне населення утискають, тому люди тримаються разом і підтримують один одного. Тут же люди привітні, чуйні в основному. Вони легко прийдуть на допомогу", - каже Таня.
Фото: вечірній Буенос-Айрес. Район Пуерто-Мадеро. Міст Жінок (з особистого архіву героїні)
У Тетяни залишилися родичі в Криму, з якими вона підтримує стосунки. Періодично вона приїжджає до них у гості. Останній раз була в минулому році і на власні очі побачила рівень життя.
Фото: Тетяна в Криму після анексії Росією. 2016 рік (з особистого архіву героїні)
"Я багато читала про те, що відбувається в Криму зі ЗМІ. Але не могла зрозуміти, що відбувається насправді. Тому що коли живеш далеко від батьківщини, події, що відбуваються там, не відображаються на твоє життя, на твоєму побуті або на фінансовому становищі. Відображаються лише на емоційному і моральному стані. Коли я приїхала в гості, то поспілкувалася з багатьма родичами з різних районів Криму. І побачила на власні очі обстановку. Мої родичі засмучені, що Крим зараз знаходиться під Росією, вони стільки років прожили в Україні і ніколи не могли подумати, що таке може статися", - розповідає Таня.
"Буенос-Айрес – найбільш європейське місто в Латинській Америці, при цьому воно з домішкою латиноамериканських кровей. Жителі відкриті і доброзичливі. Тут, як і в Україні, прийнято кликати всіх додому і саджати за стіл", - каже Таня.
Фото: Тетяна в Патагонії, Ялина Калафатэ (з особистого архіву героїні)
"Але в ставленні до роботи, ми відрізняємося. Українці більш працездатні і працьовиті. Тут же люди більш розслаблені і повільні. Вони намагаються жити тут і зараз, насолоджуючись життям. Цьому сприяє теплий клімат. Також вони люблять пізно ввечері сісти десь у ресторані повечеряти щільно стейком або пастою з хорошим келихом вина", - каже Таня.
"Також ми відрізняємося стилем мислення і способом вираження думок. Ми намагаємося бути більш чіткими та логічними. Аргентинець буде говорити з тобою навкруги і не дасть тобі чіткої відповіді. Український народ більш зосереджений, працездатний, ніж аргентинський. Ще для них запізнення на зустріч - це нормально. Для нас же - це непристойно", - додала вона.
"Я дуже любила гуляти вздовж берега, особливо взимку, коли на пляжі практично немає людей. Коли я була маленькою, я дивилася на приїжджих туристів і думала, як вони можуть жити без моря, а тепер сама так живу. Клімат в Аргентині дуже вологий. Тут бувають затяжні періоди дощів і гроз. Дощ може йти кілька днів. А влітку тут дуже спекотно, температура підіймається до +40", - каже Таня.
Фото з особистого архіву Тетяни
"Також я шалено сумую по снігу. У Буенос-Айресі не буває снігу і температура не опускається нижче +5. Але в 2009 році, на 9 липня (День Незалежності Аргентини) випав сніг. Це було, звичайно, схоже на диво. Всі раділи снігу, а дехто його бачили в перший раз. Останній раз сніг тут був 80 років тому", - ділиться емоціями Таня.
Фото: гори Анди в районі Мендоса, Аргентина (з особистого архіву героїні)
"Аргентина стала для мене другим домом, але батьківщина завжди залишається батьківщиною"
"Так, я живу тут багато років. Це країна, яка прийняла мене з відкритою душею. Це країна, в якій народилися мої діти. Я б її ні за що не проміняла. Тут теплий прийом, який відчувається для будь-якого емігранта, для будь-якого іноземця: всіх гостей зустрічають з обіймами", - зізналася Таня.