13 листопада все цивілізоване співтовариство Землі відзначає Міжнародний день сліпих. Зір - одна з унікальних можливостей, наданих людині природою, для якісного сприйняття навколишнього інформаційного поля. За статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у світі живуть 38 млн сліпих, пише Вечірній Київ.
Про непросте виживання у світі, де інформація може надходити тільки від нюху, дотику і слуху розповіла 27-річна журналістка Юлія Мостова. Юлія після важкої хвороби втратила зір. Їй було всього 19 років. Однак завдяки її жагу до життя, ця втрата не стала катастрофою в її долі. Юлія може займатися журналістикою і вести подружнє життя, де жінка, зазвичай є головним двигуном процвітання затишку, гармонії і достатку.
Відомо, що в Києві мало пристосувань, які допомагають сліпим вести безпечний і зручний спосіб життя. До таких дефіцитів можна віднести світлофори, Які подають звукові сигнали або голосові команди.
Юлія поділилася своїми спостереженнями, як людині яка втратила зір може бути нелегко в пересуванні по парковим зонам або стихійних ринках. За її словами, людям з такими проблемами, наприклад, необхідні бордюри, які є фізичним орієнтиром напрямку.
"Ми йдемо по периметру, нам потрібно тростиною стосуватися бордюру. Хоча комфортність пересування залежить від навичок незрячої людини. Я знаходжу собі лідера, наприклад жінку на підборах, яку я пропускаю вперед і йду за нею. Ускладнюють рух і вибоїни на асфальті",- розповідає Юлія.
Крім того, як зазначила журналістка, нашому суспільству ще треба трохи підучиться етичності у європейських сусідів. Так, розповіла Юлія, бувають випадки, коли допомога буває кілька нав'язливою.
" Я йду кудись із палицею, підходить до мене хлопець, хапає мене, не звертаючи уваги на моє заперечення, і тягне, вважаючи, що він знає краще за мене, куди мені треба. Як правило, це бібліотеки для незрячих або аптеки. За кордоном так не прийнято: якщо незрячий не звертається за допомогою до перехожих, то допомога не потрібна"
Ще один прикрий факт нашого соціуму - це прояви невихованості. Особливо часто це зустрічається серед дітей та підлітків.
"Вони біжать за мною і, показуючи на тростину, запитують, що це. А батьки часто починають пояснювати дитині прямо при мені. І ніколи не вибачаються за поведінку дитини, аргументуючи тим, що це ж дитина", - розповідає Юлія.
Однією з найсерйозніших проблем, які, до слова, стосуються не тільки людей, які втратили зір, а інших людей, які потребують інклюзії - українська освіта.
Справа в тому, що ця структура в Україні давно потребує у своєму роді апгрейді. У нас багато говорять на тему інтеграції так званих особливих людей в суспільство, але на жаль, платформа для цього ще не досить побудована.
Таку ситуацію приміряла на себе і Юлія. Журналістка у свій час успішно здала вступні іспити на факультет міжнародних відносин університету імені Тараса Шевченка. Однак вчити її там відмовилися. Аргумент вразив - ми не знаємо, як працювати з такими студентами.
Багато роботодавці також не поспішають зв'язуватися з людьми, що мають таку інвалідність. Перше, що вони можуть запитати: а як ви збираєтеся працювати?
"Вже побачивши моє резюме і прочитавши мої матеріали, потенційний роботодавець не може стримати реакцію і запитує: а як я буду працювати? Мене це шокує, адже чоловік отримав моє резюме, я її зацікавила, а побачивши мене, викреслює всі мої досягнення. Люди часто уявляють себе на моєму місці: я нічого не бачу, значить, нічого не можу. Але це не так. Коли ти не бачиш, ти справді стаєш більш обмеженим у якийсь момент, але якщо ти хочеш чогось досягти, то знайдеш спосіб , - ділиться своїми переживаннями Юлія Мостова.
Раніше повідомлялося, що у Києві в маршрутці жорстоко побили 17-річного хлопця-інваліда, який намагався скористатися у маршрутці законним правом на пільговий проїзд, пред'явивши посвідчення.
Нагадаємо, що британські вчені з Бристолького університету створили "розумні" штани для людей з інвалідністю.
Також ми писали про те, що у Тернополі невідомий чоловік подарував парі пенсіонерів інвалідів тисячу гривень просто так.
Відео РБК-Україна