В мережі розповіли історію захисника України, санінструктора 53-ї бригади з позивним "Лівсі". Про це йдеться в спільноті "Повернись живим" у Facebook.
Військовий розповів, як опинився на фронті, а також, як спочатку приховував від мами те, що воює на Донбасі.
"В особистих "архівах" чи не кожного другого бійця знайдеться історія про приховування правди від мами. А також, звісно, історія викриття. Дорослі і сміливі чоловіки за деяких обставин перетворюються на хлопців-школярів, що вигадують "полігони" й "навчання" у "глибокому тилу", - відзначили в спільноті.
Медик "Лівсі" також один з тих, хто хотів вберегти маму від зайвих хвилювань.
"Коли я сюди пішов, мамі казав, що поїхав на полігон, типу, не хвилюйся. "А що там у вас стріляє?". "То навчання!" 2014 рік майже закінчився, і IСTV спіймали мене! Я тільки з бліндажа виходжу – вони мені мікрофон: "У вас, кажуть, було двоє "300-х?" Зрозумів, що я "спалився". Ввечері мама дзвонить – балакаємо про щось, а потім каже: "Так де ти є". "На полігоні". "На якому? В суботу-неділю я приїду!". "Та ти не приїдеш, ми зараз зайняті, туди-сюди". "Та розказуй! Я тебе бачила по телевізору! Нащо ти брешеш? Я ж відчувала!" – розповідає боєць.
"Лівсі" воює з перших днів війни. Позивний свій отримав не відразу. Його передав інший "Доктор Лівсі", який звільнявся в 2015-му. В бійця немає медичної освіти, але це компенсується досвідом роботи під вогнем – навіть професійні лікарі визнають, що в певних моментах він здатен на те, на що не здатні вони. Зараз "Лівсі" несе варту під Новотошківським.
Скріншот поста (facebook.com/backandalive)
"Є гарна фраза: ми не боги. Ми робимо те, що можемо. Не треба нас звинувачувати. Іноді пишуть: "О, я через вас, медиків, ногу втратив!". Кажу, чекайте: ми врятували життя. Те, що могли на той момент. Трапляються і приємні моменти. Ми вивозити "300-го", і в нього був неправильно накладений джгут. І ми доїхати не могли, бо був дуже сильний обстріл. І коли ми його витягли, минуло багато часу. Через те, що джгут неправильно наклали, нога почала відмирати – перетисли нерв… Кров все одно йшла… Я це побачив – бігом його перемотав. Перевірив дрібні поранення. І вже пізніше, коли я йшов в магазин, він мені сказав: "Дякую!". А я ж усіх не можу пам’ятати. Кажу: "За що?". "За те, що врятував ногу і мене!". Так приємно стало!.. Не треба тих грошей, не треба нічого, лише почути медику "дякую", - ділиться роздумами про свою службу військовий.
Боєць говорить, що найважче – це втрачати солдат, яким не можеш допомогти.
"2014-15-й роки – тоді було важче. І травмовані, і "300-ті", і "200-ті" - і вивозили, і закривали очі… багато слів, які передати не можна, які військовий каже тобі перед смертю… Це трошки… як би сказати… лоскоче… тому що ти нічого не можеш зробити", - з сумом згадує саніструктор.
Фото: "ЛІвсі" (facebook.com/backandalive)
Мужчина признається, що спочатку винив себе, якщо поранені, яких він намагався врятувати, гинули.
"Коли везли "300-го", і він загинув, я вперше дуже взяв до серця, одразу полізли думки – а раптом щось неправильно зробив, а раптом через мене. Потім лікар підійшов до мене, каже: "Ти до серця не бери, ти зробив все, що міг. Все решта залежить не від нас".
Зараз "Лівсі" хоче піти на перепочинок, але не може залишити свою бригади без заміни і хоче підготувати собі наступника.
"Я закінчив в листопаді минулого року. Сказав: "Більше ні". Мені кажуть: "Лишися ще. Створи екіпажі, передай навички!". За півроку я не зміг передати. Я ще підписав на півроку, щоб передати усе і піти спокійно. Бо тут іще залишаються люди, яких я дуже давно знаю. Я буду спокійний, коли тут будуть два нормальних екіпажі. Тоді зможу спокійно піти", - розмірковує він.
Раніше в мережі розповіли про бійця з Прикарпаття, який раніше будував храми.
Також повідомлялось як на передовій наші бійці обороняються від ворога його ж зброєю (фото).
Ще ми писали про військового медика з незвичним позивним "Відьма".
Герої, що загинули в липні 2018