У церковному календарі ПЦУ Петрів піст (або Петрівка) посідає особливе місце. Це перший літній піст, який готує вірян до великого свята - Дня святих апостолів Петра і Павла.
РБК-Україна розповідає про духовне значення Петрівки, її історію, головні обмеження та народні традиції.
Більше цікавого: Посівний календар на червень 2026: коли садити город, щоб отримати найкращий урожай
Петрів піст має глибоке коріння і сходить до перших століть християнства. Перші згадки про нього з'являються в апостольських постановах, а остаточно він утвердився у IV столітті, коли в Римі та Константинополі були зведені храми на честь святих апостолів Петра і Павла. Освячення цих храмів відбулося якраз у розпал літа.
Головне значення посту - це духовне очищення та наслідування подвигу апостолів. За переказами, після зішестя Святого Духа апостоли постилися і молилися перед тим, як вирушити проповідувати Євангеліє по всьому світу.
Тривалість Петрового посту щороку різна, оскільки його початок прив'язаний до Великодня (він стартує через тиждень після Трійці), а завершення завжди припадає на напередодні дня Петра і Павла (за новим стилем - 29 червня).
Через те що Великдень може бути пізнім, у деякі роки Петрів піст за новим календарем може тривати всього кілька днів або взагалі скасовуватися для мирян, про що офіційно попереджає ПЦУ.
Петрівка вважається несуворим постом, проте вона вимагає дотримання чітких духовних та тілесних обмежень:
У народі цей піст лагідно називали "Петрівка-лакомка", оскільки він припадає на час, дозрівання першої зелені, ягід та овочів.
Крім того, на відміну від Великого посту, тут дозволено їсти рибу у більшість днів тижня.
Традиційними стравами української Петрівки завжди були пісний борщ, холодний жур, зелений борщ із щавлем, пироги з ягодами та різноманітні грибні страви. На свята господині пекли спеціальні рибні пироги - "ривники".