Не викликайте Діда Мороза зі Снігуронькою: чому ці персонажі - радянське зло?

Що не так з Дідом?

Дід Мороз - не лише казковий герой, як його представляють в російських казках, кіно та мультиках. Насамперед він - ключовий персонаж антирелігійної та антиріздвяної пропаганди на території СРСР.

Перші згадки про Діда в червоній шубі зʼявились ще наприкінці ХІХ століття. Тоді Дід Мороз був виключно літературним персонажем й на родинні святкування його не кликали. Проте в 30-х роках радянська влада вирішила, що введення казкового Діда в реальне життя громадян - гарний спосіб позбутися традицій святкування Різдва, що були притаманні "братським" росії народам, а також приховати власні злочини за добре зрежисованими святами з солодкими подарунками.

Боротьба зі святом й традиціями тривала роками: за віру й прикрашену ялинку саджали, церкви знищували. Під заборону потрапили Святий Миколай, якого шанували в Україні, щедрівки з колядками й решта народних традицій. Автора найвідомішої різдвяної пісні світу - українського композитора Миколу Леонтовича - було жорстоко вбито чекістом у власному будинку.

І у той час, як український "Щедрик" лунав у кращих концертних залах Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Іспанії, США, Мексики, Бразилії, Аргентини, Уругваю, Куби та Канади, в СРСР на святах навʼязували "В лесу родилась елочка" і спонукали кликати Діда Мороза.

Робилося це все з однією метою - люди мали вірити тільки в режим й святкувати виключно ті свята, що їм дозволила партія

Хто такий Дід Мороз насправді

У житті українців як новорічний персонаж Дід Мороз зʼявився у 1935 році, разом з ялинкою, яку радянська влада вирішила "реабілітувати", проте у новому статусі.

Дід у червоній шубі почав влаштовувати свята у палацах культури підпорядкованих заводам та місцевій владі, ходити по дитсадках та домівкам. Персонажу зберегли функцію дарувальника подарунків, притаманну Святому Миколаю, утім позбавили будь-якої небажаної прив'язки до Різдва.

Галичани та буковинці вперше побачили Діда Мороза у 1939-му, коли на їхні землі прийшла червона армія. Це ще один доказ штучно створеного образу для пропагандистської мети.

Ідейний батько та "творець" Діда Мороза в тому статусі, як ми його знаємо - головний організатор Голодомору в Україні й борець з українським опором Павло Постишев. За його ідеєю Дід Мороз мав допомогти зменшити вплив церкви й народних традицій серед людей та тим самим розмити національну ідентичність.

З цією ж метою радянська влада ввела у святкування нові символи: різдвяну ялинку замінили на новорічну, восьмикутну вифлеємську зірку - на комуністичну п’ятикутну червону, а замість традиційних прикрас із соломи на ялинку почали вішати іграшки, що зображували головні здобутки радянської влади: фігурки шахтарів, космонавтів, ракети та навіть кукурудзяні початки. А в новорічні привітання почали вставляти важливі для партії наративи.

28 грудня 1935 року на першій шпальті газети "Правда" було опубліковано статтю, яку написав Постишев: "Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку!" А вже незабаром у Харкові - українському місті, що постраждало через штучний Голодомор, провели перше святкування радянського НР. Лише через рік почали святкувати й в Москві.

Приховування злочинів радянської влади та відтворення в очах народу "благодійників" та "рятувальників", що прийшли подарувати людям свято - ще одна дуже важлива пропагандистська мета, яку за допомогою Діда Мороза вирішувала влада.

На тлі нескінченних репресій, пограбувань, насильницьких смертей та штучного голоду чекісти влаштовували свята, дарували цукерки й розповідали про добро комуністичної партії. Так дітей змалечку намагалися привчити до правильних для радянської системи цінностей й наративів.

До речі, це майже та сама пропагандистська модель, за якою сьогодні російські війська намагаються під виглядом гуманітарних конвоїв "врятувати" українців у Маріуполі. Щоправда, сьогодні замість Діда Мороза використовується образ "російського солдата-рятувальника".

А що до Снігуроньки?

Постійна супутниця і колега Діда Мороза з'явилася трохи пізніше - у січні 1937-го. Саме на цій рік припадає найбільша кількість політичних репресій й людських жертв, що постраждали від радянської влади.

Пропагандистських завдань, що мав виконувати казковий радянський дід у цей час стало так багато, що йому терміново знадобився помічник. Нового персонажа запозичили з однойменної пʼєси Островського - це стала родичка Діда Мороза Снігуронька.

Спочатку на листівках її зображували маленькою дівчинкою, але влада швидко зрозуміла: дитина не зможе вести великі новорічні концерти й бути повноцінним пропагандистом, тому буквально за рік-два Снігуроньку зробили значно старшою. Разом з Дідом вона почала брати участь у масових заходах, зʼявлятися на телебачені, а з часом вітати не тільки малечу, а й дорослих.

У 1950 роки сценарії новорічного свята детально прописувались та затверджувались у кабінетах вождів. Над їхнім створенням працювали дитячі радянські письменники Лев Кассіль та Сергій Михалков.

Так, наприклад у фінальній сцені святкування Нового року міг бути вписаний епізод з розсуванням лаштунків, за яким у кінці вистави відкривався величезний портрет Сталіна. А Дід Мороз і Снігуронька тим часом закликали дітей до хороводу навколо ялинки з пропагандистськими віршиками:

В дружный круг у елки встанем

И споем со всей страной:

"Славься, наш великий Сталин!

Славься, Сталин наш родной!"

Чому ми маємо відмовитись від Діда Мороза й перестати кликати його до дітей

Україна має власних героїв. На відміну від штучно навʼязаного радянською владою Діда Мороза, наш Святий Миколай - реальна постать, яка існувала у 200-х роках нашої ери. За добрі вчинки та допомогу знедоленим після смерті Миколая було канонізовано, а в пам’ять про нього з'явилась традиція класти дітям під подушки подарунки.

Задовго до появи радянського Діда Мороза в Україні співали колядки про Миколая, а у Києві на Аскольдовій могилі стояла церква на його честь

Після розпаду радянського союзу від Діда Мороза відмовились багато країн. У Словенії повернулись до традиційного божка, у Болгарії кличуть Дядо Коледе, а у Польщі шанують Святого Миколая.

Україні та решті країн, де під час новорічних свят подекуди все ще чекають на Діда Мороза, також пора відмовитись від цього пережитку минулого. Не варто забувати: як і за багатьма пам'ятками радянської пропаганди, за образом цього "кривавого діда" також приховуються злочини СРСР й тисячі смертей.

Час вертатись до власної культурної ідентичності й традицій, які комуністам не вдалось знищити попри що.