Українське вино: пити чи не пити?
В останні десять років українське виноробство почало активно розвиватися, в основному за рахунок малих і авторських виноробень. Однак широкого різноманіття в магазинах чекати не варто з різних причин.
За словами Антона Куца з Wine School, такі виноробні поки не можуть офіційно продавати свої вина з-за необхідності отримати ліцензію вартістю 500 тис. грн. Саме тому для більшості споживачів доступна зараз продукція тільки великих підприємств.
"При мільйоном обсязі ці 500 тисяч для таких компаній - статистична похибка. І, як правило, на нашому ринку саме вони диктують тренди", - говорить Куц.
Незважаючи на всі перешкоди, галузь розвивається. Щорічно в Україні з'являються невеликі приватні виноробні, де можна зустріти незвичайні сорти і нестандартні техніки виробництва вина, що дозволяють створювати гідні вина.
"У нас є всі шанси увірватися в виноробну історію Нового світу, як це колись вдалося Каліфорнійським винам, - розповів Styler співзасновник Kiev Food&Wine Festival Сергій Клімов. - У наших виноробів, як і в країни в цілому, є конкурентна перевага у вигляді цілого інституту, який працює над розвитком цієї галузі вже протягом 110 років. Наприклад, Інститут виноградарства і виноробства імені Таїрова продовжує досліджувати грунт, клімат, і, найважливіше, виводити нові сорти винограду, які наші винороби вже успішно перетворюють у вино - ті ж Сухолиманський білий і Одеський чорний".
Звичайно, для того, щоб виноробна галузь розвивалася швидше, необхідно спростити законодавчу базу, прибрати ліцензію на оптову торгівлю, але головне - не заважати українського виноробства розвиватися.
"Дайте можливість їм розвиватися, без побоювання бути звинуваченими у незаконному виробництві, реалізації та зберіганні підакцизного товару, як це зараз відбувається з виноробнею "Бейкуш", - говорить Климов - і вони поставлять Україну на світову мапу. Тоді у нас з'явиться привід пишатися не тільки боксерами і футболістами, але і виноробами".
Styler: Скажіть чесно, вибираючи гідний напій, чи варто взагалі звертати увагу на українські вина?
Євгенія Ніколайчук, автор проекту Winespiration:
На українські вина не просто варто звернути увагу, а я закликаю активно вивчати і пізнавати цю категорію на нашому ринку. Насправді, нам пощастило, у нас абсолютно унікальна можливість спостерігати за тим, як все перероджується і змінюється. Скажіть, хто з французів може похвалитися тим, що пив перший французький Гевюрцтрамінер, наприклад? Ніхто! Ця честь дісталася їх предкам. А ось у нас є така можливість.
Якісь сорти винограду ось тільки-тільки були посаджені на нашій землі. Якісь технології вперше впроваджені. По суті, винороби так званої "нової хвилі" ще перебувають на етапі проб і помилок. Тому ніхто не гарантує "вищий пілотаж" і навіть не може пообіцяти стабільності якості від року до року. Але те, що прогрес є - цілком очевидно.
З особистого досвіду: ще два роки тому я стверджувала, що в Україні немає, і поки не буде гарних білих вин українського виробництва. І нещодавно на одній з дегустацій я була абсолютно зачарована вином "Наддніпрянське 2012" від Виноробного Господарства Князя Трубецького. Рислінг. Чистий, правильний, типовий рислінг. Значить, можуть!
Природно, хтось вважає, що краще почекати, поки українське виноробство остаточно встане на шлях "від кількості до якості", коли винороби навчаться отримувати стабільні результати з року в рік, коли, купуючи пляшку українського, "вже точно не промахнешся". А комусь, як і мені, цікаво спостерігати за процесом і прогресом в дії. Україна все ще не винна країна, все ще з дикими законами щодо виробництва і все ще вірить у "міф про порошкові вина.
Антон Куц, викладач школи Wine School:
Зверніть увагу на виноробні, які повністю працюють зі своєю сировиною, а не закуповують балк з Нового Світу. Як правило, у них якість набагато стабільніше. Я можу сказати, на що не варто звертати увагу: на недорогі напівсолодкі вина - вони підсолоджують вже після бродіння з допомогою увареного сусла, і там вже не так принципово, якої якості було первинну сировину. Також не варто купувати такі сорти як Ізабелла і Лідія, з них у Європі взагалі заборонено робити вино. З цих сортів нічого гідного ніколи не вийде.
Дмитро Сидоренко, президент Асоціації сомельє України:
Необхідно звертати увагу на всі українські вина. Але з доступних в офіційному продажі вибір обмежений, і тому я можу рекомендувати лише "Виноробне господарство вина Трубецького".
Олег Кравченко, кращий сомельє України 2011 року, сомельє ресторану "Собака з'їла голуба":
Зараз українське вино цілком доступно, і за 60 грн можна купити хороше вино на кожен день. Це приблизно відповідає планки в 3 євро, за які в Європі на полиці магазину можна вибрати вино гідної якості. Інша справа, що рівень життя і зарплат в Україні не такий високий, як у Європі, і 3 євро тут і там це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Тому наш споживач іноді вибирає вино нижче цієї цінової планки, а в цьому ціновому сегменті вже важко знайти дійсно якісне і цікаве вино , яке б викликало емоції і було приємне за смаковими якостями.
Зі свого боку, рекомендую звернути увагу на вина торгових марок "Колоніст", "Шабо", "Вина Гулієвих" лінійки "Резерв" та "Селект" (Одеська область), "Вина Трубецького" ( Херсонська область). На Закарпатті все не так весело, незважаючи на те, що там проходить величезна кількість винних фестивалів. Якість вин, в основному простих і напівсолодких, залишає бажати кращого. Тому лише окремі позиції "Котнар" і "Чизай" (обидві компанії виробляють вина в районі Берегово на Закарпатті) можна купувати і пити. Хотілося б, щоб якісних українських вин ставали більше. А в цьому прорив можуть зробити дрібні винороби. Але це ще і питання нашої некоректною законодавчої бази та пивного і горілчаного лобі, а також лобіювання інтересів великих компаній, які дають хорошу ціну, але не якість".
Styler: чи Існує в Україні сорти вина, які не поступаються зарубіжним аналогам?
Антон Куц:
"Зараз Україна йде по стопах Нового Світу, коли активно висаджують міжнародні сорти (Каберне совіньон, Мерло, Шардоне, Совіньон, Рислінг, Піно нуар), але люди починають порівнювати їх з європейськими або новосветовскими аналогами - і результат не завжди на користь українського вина. Мені здається, що потенціал у автохтонних сортах (локальних) або в тих сортах, які ще не сильно поширені у світі.
В Одесі активно пропагують Одеський чорний і білий сорт Тельти-курук. А в Закарпатті є багато австрійських та угорських сортів, які ще не так популярні. Якщо говорити про міжнародні сорти, на які варто звернути увагу, то це Піно нуар, Шардоне, Рислінг. В наших краях вони найкраще набирають цукор і у них повністю виходить визріти. Каберне дуже популярний в світі, але у нас не завжди набирає фенольную зрілість, і часто українське Каберне може пахнути овочами. Для того, щоб працювати з цим сортом, потрібні ідеальні природні умови, такі як південні схили, тепла осінь, і багато роботи на виноградниках (зелений збір, обрізка листя і правильні підщепи, які можуть обмежувати врожайність). Тільки тоді можна отримати хороший результат.
Дмитро Сидоренко:
У світі виноробства існують сорти винограду, що стали візитною карткою цілого регіону. Це результат часу, коли винороб, випробувавши кілька сортів, зупиняється на одному, найоптимальнішому. Поки у нас ще все попереду, але вже перші паростки є. Це Піно нуар, лімітована серія, від "Трубецького". Було визначено невелику ділянку, де найкраще розкриваються у вині характерні для Піно нуар нотки.
Вже є трохи Каберне совіньон, і на черзі Рислінг рейнський. Підбір ділянки для певного сорту - це перший крок, але вино створює винар, і тільки досвід дає можливість створювати унікальні вина. Поки ми тільки вчимося. Впевнені перші кроки були у "Вина Гулієвих", але з якихось причин подальшого розвитку поки що не помітно. На жаль, поки не доступні вина Павла Швеця, Олега Рєпіна і Олексія Акчуріна. Думаю, зі змінами в правилах виробництва вина і в "Законі про вино" ми зможемо спробувати продукцію і багатьох інших виноробів.
Ганна-Євгенія Янченко, винний критик, автор винного блогу "Не ковтати":
"З усіх сортів, вирощених в Україні, найбільш вдалим мені здається шардоне, рислінг, принадність червоних сортів поки зрозуміти не вдається - занадто вже часто вони виходять специфічними. Але є унікальний сорт, який, я сподіваюся, незабаром змусить нас пишатися - це Тельти-курук, аборигенний сорт, який крім як на території України більше ніде не зустрічається, зараз ним займаються в "Шабо".
Олег Кравченко:
З радянських часів основне завдання селекції у виноградарстві полягала в тому, щоб зробити виноград морозостійким і високоврожайних, що не завжди позначається на хороших смакових якостях. Тому з виведених в Україні сортів варто звернути увагу на білі вина з сорту Сухолиманський, червоні з сорту Одеський чорний. Ці сорти були виведені інститутом Таїрова на Одещині. Відповідно, в Одеському регіоні вони і виходять найкраще. Зокрема, у "Колоніста" чудова й оригінальна і Сухолиманський, і Одеський чорний, який вони роблять навіть у двох версіях - сухий і солодкої крепленой.
У "Шабо" досить цікаве біле вино з аборигенного сорти Тельти-курук, але це вино виробляється в невеликих кількостях і його практично не зустріти у продажу, а також Сапераві червоне. Що стосується міжнародних сортів, то в більшості своїй цікавіше виходять червоні вина, з яких я б виділив Каберне совіньон у "Колоніста", Піно нуар у "Трубецького". І у них дуже цікаві білі вина з Рислінгу. Тільки у "Колоніста" - напівсухий варіант з яскравою ароматикою тропічних фруктів (персик, маракуйя, банан), а у "Трубецького" - більш суворе сухе з польовими квітами і легкої фруктовістю і бензольностью.
Styler: Розкажіть про свої особисті уподобання в українському вини.
Антон Куц:
Мені дуже подобаються українські ігристі від "Шабо". За відносно невелику ціну можна отримати якісний брют. Українські рислінги від "Трубецького", "Колоніста" і Богдана Павлия із Закарпаття. Відмінне шардоне виходить у "Гулієвих". Червоні бордоський бленди від "Колоніста", "Бейкуша" і "Шабо". В цілому, в Україні вже з'являються непогані вина, і якщо їх порівнювати з європейськими аналогами, однозначно можна отримати найкраще співвідношення ціни та якості.
Дмитро Сидоренко:
Поки з доступних у продажі вин можу порадити "Трубецького" і "Гулієвих". Ці виноробні господарства почали свій шлях з посадки нових виноградників і на сьогоднішній день досягли найбільших успіхів, в першу чергу в стабільності виробництва, чого ще не вистачає іншим виробникам. Можна купити пляшку чудового вина, але при наступній покупці вино може виявитися зовсім іншим.
Євгенія Ніколайчук:
Мені подобаються вина "Господарства Трубецького". Для мене поки це найбільш адекватні вина з точки зору поєднання ціна/якість. Однак я з задоволенням намагаюся пробувати все, що вдається де-небудь знайти. Зізнатися, враження не завжди позитивні від продегустованих зразків, особливо, коли це стосується, так званого "гаражного виноробства". Але це лише означає, що є, куди рости і українські вина обов'язково будуть поліпшуватися, як категорія. В цьому я впевнена.
Ганна-Євгенія Янченко:
Не можу сказати, що я знайома з усіма українськими винами, але останнім часом мене щиро здивували і порадували вина "Трубецьких" (Піно нуар "Витриманий" 2012-го в "бургундської" пляшці і Рислінг у "рейнській" пляшці) і вина "Шабо" (Шардоне "Класик" і Шардоне "Резерву"). Мені ці вина щиро подобаються, і ціни на них здаються дуже адекватними. Розбіг від 60 грн до 200 цілком розумний і зрозумілий.
Олег Кравченко:
"Ті вина, про яких я говорив (ред. - згадані вище) я із задоволенням п'ю і продаю у себе в ресторані. І вони знаходять своїх прихильників як серед українців, так і серед іноземних гостей".
До речі, 5 та 6 грудня у столиці проходить п'ятий Kiev Food&Wine Festival.