На екранах кінотеатрів України фільм виходить 7 грудня, а прем'єра була приурочена до Дня Збройних сил України днем раніше
Про те, що в Україні стартують зйомки фільму "Кіборги", я дізналася близько року тому, коли ми зустрілися для інтерв'ю з відомим українським режисером і актором Ахтемом Сеїтаблаєвим. Ще тоді ми дізналися, що у фільмі буде більше діалогів, ніж військових сцен. І ще рік тому стало зрозуміло: "Кіборги" – це не так бойовик-блокбастер, як військова драма про долі героїв, які до останнього захищали ДАП, що вже став легендарним.
При кожному згадуванні слова "кіборги" відразу було непросто: при захисті аеропорту загинув мій однокурсник Женя Яцина. Він отримав важкі поранення при штурмі терміналу терористами і не дожив до свого 26го дня народження кілька днів. Крім того, відразу спливали в пам'яті заголовки новин з зими 2014-2015го: військові несуть втрати, через масовані обстріли за пораненими не можуть під'їхати медики...
Атмосфера знімального процесу передавалися від режисера і протягом року: час від часу я дзвонила Ахтему, щоб узяти коментар по інших темах, що стосуються кінематографа, а з іншого кінця трубки доносився шум, що нагадував звуки вибухів.
“Може бути погано чути. Ми зараз на полігоні біля Чернігова. Знімаємо батальні сцени". Або, іншого разу, "знімаємо всередині аеропорту". Все це дозволяло не забувати про фільм і чекати його ще більше.
4 грудня ми побували на прес-показ "Кіборгів" перед його запуском у прокат. Картина присвячена драматичним подіям – обороні Донецького аеропорту українськими героями-"кіборгами".
2014 рік, війна на Донбасі – у самому розпалі. Шість українських військових вперше вирушають на захист аеропорту. Вони – збірні образи тих військових, які захищали аеропорт.
Відео: Прем'єра фільму "Кіборги" у Києві (Youtube-канал Styler.rbc.ua)
"Мажор" - хлопець з непростої сім'ї, і його батьки навіть не знають, що він – на війні. І "Старий", якого призвали під час мобілізації. Тут і кадровий військовий: "я прийшов, тому що прийняв присягу". Військові говорять і українською, і російською - все як у житті.
За жартами і численними розмовами про долю країни кожного з них - свої причини того, чому вони опинилися саме тут, у центрі бойових дій.
У фільмі багато гумору і багато надії. "Кіборги" жартують і справді немало. Це допомагає їм не втрачати надію на краще. Навіть - у найбільш драматичних ситуаціях. Кіборги" зачіпають період, коли донецький аеропорт вже сильно зруйнований. Щоб відтворити атмосферу найбільш близькою до реальності, для зйомок під Києвом створили копію аеропорту.
Реальні "кіборги", присутні на зйомках, відразу ж оцінили цю достовірність: за словами деяких із них, декорації при першому погляді на них змушували здригатися. До речі, навіть не уявляю, з якими емоціями будуть фільм дивитися ті, хто пройшов війну.
Відео: Трейлер фільму "Кіборги" (Youtube-канал SuperUfd)
На першому плані фільму – саме діалоги-роздуми героїв, а не видовищні бойові сцени і дорогі спецефекти.
З перших кадрів фільму думки про героїчно загиблого Женю не відпускали. Хотілося думати, що приблизно ось так, як герої "Кіборгів", він жартував, ділився з товаришами по службі обідом і обговорював з ними те, що відбувається в країні, чергуючи неподалік від напівзруйнованого дьюті-фрі.
Після перегляду фільму хотілося просто мовчати. Мовчати і думати про всіх героїв, які героїчно захищали ДАП всі ті довгі дні оборони, і особливо – взимку 2014-2015го.
Дивитися "Кіборги" – непросто. Він виносить назовні емоції від незагоєної рани. Особливо - коли бачиш у фільмі сцени розмов військових, а на фоні – полурозбитий покажчик Departures. Або сцену, коли Кіборги готуються до штурму аеропорту сепаратистами, які використовують заборонені "Буратіно", спопеляючими все навколо.
“Ви розумієте, що це кінець? Хто зі мною"? Залишилися всі.
Військовий психолог, позивний "Псих", схрестивши руки в молитві сидить на багажній стрічці, на якій лишилися чиїсь сумки, чийсь забутий багаж... Цей спокійний, тактовний і дуже відважний медик, історія якого теж розказана у фільмі – герой, який захищав Донецький аеропорт не лише у фільмі, а й у реальності. Це медик Ігор Зінич.
Відео: "Кіборги" - історії не про війну, а про людей (Youtube-канал Трейлери українського кіно)
Так про нього писала журналіст Анастасія Береза:
"Перший, кого треба нагородити – це медик Ігор Зінич, з позивним Псих, про якого у новому терміналі ДА ходили легенди. До війни звичайний фельдшер з Київської області, він провів в аеропорту місяць і втратив безповоротно тільки одного з поранених. Ігор примудрявся під постійними атаками в крихітній кімнаті творити чудеса і в прямому сенсі повертати бійців з того світу. За різними свідченнями, таких на його рахунку – мінімум 50 чоловік".
Ігор загинув під завалами терміналу в останній день оборони від осколкового поранення і переломів.
При перегляді фільму кожен думав про своє. Я - про однокурсника і яскравого КВКшника Женю Яцину. Він - боєць 81-ої бригади 90-го окремого аеромобільного десантного батальйону. 19 січня 2015 року в ДАП отримав важке поранення. 21го Женя загинув, не доживши кількох днів до свого 26го дня народження.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Женя був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
Донецький аеропорт – це не тільки про героїзм, а і про долі і життя кожного військового. А з ними – і про долю їх сімей.
Не будучи кінокритиком, не дуже хочеться детально розбирати опрацювання сценарію, операторську роботу і все те, як зроблений фільм. Нехай це зроблять професіонали.
Можна лише зауважити, що деякі вже висловили свою думку з приводу великої кількості діалогів "Кіборгів" про події в країні і їх роздумів про те, чому кожен з них пішов спочатку на Майдан, а потім – воювати в АТО.
Данський журналіст, який прийшов на прес-конференцію знімальної групи, зауважив: під час діалогу українського військового з сепаратистом, окупант говорить нашому воїну приблизно так: "Коли країну ще у 90му розвалили...". І тут наш військовий уточнює "Радянський Союз розвалили?". Хоча і так зрозуміло, що це був СРСР. Також, на думку данського журналіста, у житті не так часто воїни розмірковують про те, чому вони пішли на війну і про те, яке майбутнє чекає їх країну.
Але схожий діалог, як і багато інші діалогів фільму, знімальна група взяла саме з життя військових, коментує цю тезу режисер Ахтем Сєїтаблаєв.
“Ми вирішили акцентувати увагу на таких діалогах, адже у нас в суспільстві це багато в чому не проговорено. Нам подають готові меседжі і гасла політиків, а реальних учасників АТО ми чуємо вкрай мало. Я особисто чула безліч таких історій від військових, і те, що ви бачите на екрані, частково звучало і в реальному житті", - підкреслила сценарист фільму Наталя Ворожбит.
"Це історія про нових людей нової країни. А ті історії, які обговорюють герої фільму - в них саме життя. Нам ці історії задає сама війна", - додав Ахтем Сеїтаблаєв.
Також знімальну групу "Кіборгів" консультували ті, хто брав безпосередню участь у бойових діях в Донецькому аеропорту. Один з героїв, Кирило Недря, позивний Доцент, провів на знімальному майданчику чи не половину всього часу, доки знімався фільм.
“Для мене дуже важливо, що багато реальні "Кіборги" стали прообразами наших персонажів. Всі вони детально прочитали сценарій, вносили свої правки. Але мова не йшла про смислові правки. Вони в основному стосувалися бойових сцен. Або, скажімо, приїзду в ДАП волонтерів", - сказав Ахтем Сеїтаблаєв.
"У численних бесідах з бійцями, коли ми обговорювали сучасний стан нашої країни, я часто чув одну річ, з якої я й пішов знімати цей фільм. Це було розуміння того, що не так швидко все відбувається в нашій країні. Але, тим не менш, щоранку кожен боєць чистить свою зброю, щоб допомогти країні змінитися. Наша команда намагалася зняти чесне кіно про те, як ми болісно, але все ж звільняємося від всього негативного, що супроводжувало нашу історію", - розповідає режисер.
На фільм потрібно йти як мінімум тому, що 5 грн з кожного квитка повинні піти у фонд "Повернись Живим" для допомоги сім'ям загиблих захисників ДАПу.
“У Києві люди втомилися від війни. І далі буде ще гірше", - каже мені знайомий учасник АТО, доброволець. Він часто показує мені чергове відео про те, як водій київської маршрутки відмовляє у безкоштовному проїзді учаснику АТО, а за водія, не за військового, при цьому заступаються і пасажири.
"Та кого ви там захищали?" - обурювалася жінка років п'ятдесяти. Фільм "Кіборги" варто показувати ось таким людям. І тоді, можливо, в їх душі щось здригнеться.
Дуже потрібний фільм – як раз те визначення, яке "Кіборгам" підходить якнайкраще. Варто йти, дивитися і розповідати про фільм рідним, друзям, знайомим. Розповідати хоча б тому, щоб пам'ять про героїчних захисників жила.
Розповідати про фільм варто особливо тим, хто "поза політикою" і каже, що "це не наша війна, а війна тих, хто там все за нас нагорі вирішує": нехай підуть подивитися "Кіборги" просто як черговий фільм, що запустився у прокат. І тоді, можливо, ці люди усвідомлять хоча б частково те, як там, в аеропорту, бійці захищали всіх нас, і що саме там творилася наша сучасна історія.
"Ми з вами тут на століття вперед новий міф створюємо", - приблизно так говорив один з героїв фільму в розмові з товаришами по службі.
Захисники Донецького аеропорту дійсно стали символом. І тепер тільки від нас залежить те, як довго цей міф буде жити не тільки в наших серцях, а й в історії для майбутніх поколінь українців.