Фермерське диво: як в Ізраїлі вирощують овочі та фрукти в умовах виснажливої спеки в пустелі
Незважаючи на постійну нестачу води, непростий клімат і складні умови для вирощування будь-яких культур, в Ізраїлі, тим не менш, ростуть пальми, помідори черрі, виноград і майже все, що складно виростити в умовах спекотного клімату. Цьому допомагають сучасні технології і раціональне використання води.
Журналісти Styler побували в одному з сільськогосподарських поселень Ізраїлю, де для вирощування культур використовують прості, але дуже корисні методики.
Разом з Українською Академією Лідерства ми вирушаємо на одне з господарств в ізраїльській пустелі Арава. Сьогодні у студентів з Києва, Львова, Полтави, Харкова та Миколаєва тут заплановано цілий день сільськогосподарських робіт. За словами Романа Тичківського, керівника Академії, для студентів це хороша можливість безпосередньо побачити те, як влаштоване фермерство і, можливо, хтось з молоді надихнеться ідеєю створення чогось подібного і в Україні.
“Тут не було взагалі нічого. Тільки пісок. Але зараз двічі на рік дає урожай виноград"
До ізраїльського поселення Hatzeva ми їдемо на південь уздовж Мертвого моря. Далі на карті - Арава, долина і пустеля, яка, крім Ізраїлю, займає частину Йорданії. Це невелика за площею і дуже посушлива територія.
Більше 90% жителів Ізраїлю проживають в одному з 200 міських центрів, багато з яких були засновані ще в стародавні часи. Близько 5% ізраїльтян є членами унікальних сільськогосподарських кооперативів – це кібуци і мошави.
Фото: Студенти Української Академії Лідерства попрацювали в теплицях, на фермах і фабриках Ізраїлю (facebook.com/ualeadershipacademy)
Кібуци – громадські господарства, в яких засоби виробництва спільні, як і прибуток. Мошави – поселення, де кожна сім'я веде власне господарство і обробляє свою землю, тоді як закупівля і збут продукції здійснюється колективно. Обидва види поселень – це результат зусиль перших переселенців в Ізраїль, які прибували сюди близько 70 років тому.
Наступного дня о 6 ранку студенти Академії вже вийшли на роботи в полі. Ми ж просимо познайомити нас з фермерами, щоб дізнатися про технології, які тут використовують.
“Наш фермер - один з тих, хто заснував це поселення. Фермеру зараз близько сімдесяти років – прямо як самому Ізраїлю!" - працівниця місцевої Академії, до якої приїхали наші студенти, пропонує почекати, поки фермер повернеться з теплиць.
В англомовній довідці про поселення пишуть, що в 1960-х ізраїльська влада довго не визнавали Hatzeva як поселення офіційно. Але це тривало до моменту, поки місцеві фермери почали робити успіхи в сільському господарстві.
Відео: Як в Ізраїлі вирощують овочі та фрукти (Youtube-канал STYLER.rbc.ua)
Незабаром перед нами з'являється той самий фермер: літній чоловік пропонує проїхати до теплиць на його пікапі.
“Мене звуть Хайм Левіт. На івриті "хайм" означає "життя", - дорогою каже він.
З 1948 року населення Ізраїлю зросло більш ніж у десять разів. Після Другої світової війни сюди почали з'їжджатися євреї з усього світу: вони нарешті отримали можливість повернутися на свою рідну землю, де кілька тисяч років тому жили їх предки. Сьогодні жителів Ізраїлю – близько 7,8 мільйонів.
Зараз Hatzeva – це нетуристична ізраїльська глибинка, де всі зайняті роботою на плантаціях.
Фото: Круглий рік фермер вирощує у теплицях майже все, крім кукурудзи (РБК-Україна)
Хайм Левіт приїхав у пустелю Арава в 1965 році.
"Тут не було взагалі нічого. Тільки пісок. Але зараз серед цих пісків у нас цвіте і двічі в рік дає урожай виноград, ростуть помідори черрі", - каже фермер.
У розмові з українськими колегами ми відразу згадуємо знаменитий український чорнозем. Але в той же час – і те, що часник нам привозять з Туреччини.
"У вас в Україні чорнозем?" - пожвавлюється фермер. - Пощастило! Як би ми хотіли, щоб і в Ізраїлі такі землі були! Але у нас – не чорнозем, а от що".
"Взяти з собою зброю перед виходом з дому – це як взяти ключі або якусь ще дуже буденну річ"
Хайм Левіт потрапив у пустелю Арава, коли йому було 17. Він служив тут у армії: в пустелі дислокувалася військова частина. Після армії він вирішив тут залишитися як цивільний.
“Спочатку я жив серед цієї пустелі в наметі. Будинок у мене з'явився значно пізніше – через кілька років. Чому саме тут? Це було для мене дуже хорошим викликом – не кожен зважиться садити рослини в пустелі. Але коли тобі 17 або 20 років, такі виклики здаються не такими вже й складними. Так, було непросто. Але я дивився на пустелю і думав: ось тут мають з'явитися рослини! Так і вийшло в підсумку", - каже фермер.
Хайм народився за кілька місяців до дати заснування держави Ізраїль у 1948 році. Він - родом зі східної Голландії (Нідерланди). Його мати – з Румунії. Батьки Хайма переїхали в Ізраїль незадовго до його народження.
Фото У Хайма – близько десятка великих теплиць, де він вирощує помідори, виноград, кукурудзу та інші культури (РБК-Україна)
“У мене четверо дітей – один син і три дочки. Ще у мене – шість онуків. Дівчата роз'їхалися жити по всій країні. А син тут, працює зі мною на фермі", - посміхається Хайм.
Люди з нових сільськогосподарських поселень Ізраїлю в 1960-х зіткнулися, насамперед, з економічними проблемами. Тоді економіка Ізраїлю тільки ставала на стабільні рейки. Проблем додавали і військові конфлікти: переселення євреїв викликало цілу низку конфліктів з арабами.
“У нас часто були проблеми на кордоні. Втім, подекуди вони і зараз є. Тепер тут все спокійно, але через постійну загрозиу з усіх боків взяти з собою зброю перед виходом з дому – це як взяти ключі або якусь ще дуже буденну річ", - каже фермер.
У Хайма – близько десятка великих теплиць, де він вирощує помідори черрі, виноград, кукурудзу та інші культури.
“Спочатку жодних теплиць ми не робили, адже на них просто не було грошей. Ми вирощували все прямо на відкритій місцевості. Звичайно, нічого хорошого для рослин в цьому не було, і довелося теплиці все-таки встановити" - згадує Хайм.
Він найняв на роботу приїжджих з Таїланду. Спочатку вони могли дозволити собі найняти пару людей, але зараз у них працює вже тринадцять чоловік.
“Тепер у нас працюють ще й люди з Лаосу, В'єтнаму. Вони можуть працювати багато годин підряд, а якість їх роботи не знижується протягом дня. Уряд Таїланду дозволяє їм виїжджати на роботу за кордон не більше ніж на п'ять років. Після них приїжджають нові", - розповідає він.
Робочим фермер платить мінімальну для Ізраїлю зарплату – близько 25 шекелів на годину. Це – приблизно 190 грн. Робітники виходять в теплиці в 6 ранку, а закінчують роботу о 17.45. Протягом дня у них є дві перерви – на сніданок і обід.
"Ми "обманюємо" виноград. Він "думає", що зараз квітень і починає цвісти"
Хайм показує нам першу теплицю. Тут росте виноград.
“В нашому кліматі виноград починає цвісти в квітні. Врожай збираємо в липні і серпні. Але після цього застосовуємо трюк: незабаром після збору врожаю закриваємо виноград пластиковими перекриттями. Коли на вулиці прохолодніше, то всередині тримається тепло. Таким чином, ми обманюємо" виноград. Він "думає", що зараз квітень і починає цвісти. Хоча насправді – листопад. Але через пару тижнів він зацвіте. І таким чином до весни ми продамо нову партію врожаю за хорошою ціною", - пояснює Хайм.
Навесні фермер продає виноград по 30 шекелів за кілограм. Це – близько 225 грн.
Окрема проблема вирощування культур в пустелі – сильний вітер. Він може за секунду зламати крихкі гілки. Тому виноград тримають у теплиці круглий рік. Щоб уберегти виноград від шкідливих комах, його додатково до пластику накривають і сітками.
Кожна з теплиць Хайма займає близько одного гектара.
“Гектар – це за нашими мірками десять дунамів (Дунам від тур. dönüm) — одиниця виміру площі для позначення площі земельних ділянок у деяких країнах і на територіях, що перебували у минулому під владою Османської імперії – Ізраїль, Йорданія. Ірак, Ліван та ін. – ред.)".
Помідорів у фермера – на півгектара. Щорічно вдається зібрати близько 50 тонн овочів з половини гектара, говорить він.
“Найлегше в пустелі вирощувати кавуни. Вони не вимагають багато роботи. Також дуже легко вирощувати кукурудзу. Її навіть не потрібно тримати в теплиці. Вона росте на відкритому повітрі. Набагато складніше - з томатами черрі. Вони вимагають особливої температури, особливого поливу", - говорить він.
"Метод буквально здійснив революцію у нашому сільському господарстві"
Хайм не може навіть уявити, як би обходився без системи крапельного зрошення, яка не тільки економить воду, але і забезпечує нею рослини так, щоб ті зростали навіть швидше, ніж в інших країнах при менш жаркому кліматі.
В силу природних умов Ізраїль відчуває нестачу води, тож тут змушені були задуматися про пошук нових водних ресурсів. У 1960-ті роки джерела прісної води Ізраїлю об'єднали в національну мережу. Її головна артерія, Національний водовідвід, доставляє питну воду з півночі в пустельні території країни.
Особливу увагу стали приділяти опріснення морської води, використання стічних вод і засеванию хмар (штучні опади для підвищення врожаю - ред.).
“Ось тут водою зволожене тільки стебло внизу, а не широка площа навколо нього. Це дозволяє підвищити якість помідорів. Навіщо лити багато води навколо помідорів? Сенсу в цьому ніякого немає. Ми копаємо на кілька десятків метрів у глибину, знаходимо джерело і розводимо воду в різні боки з допомогою труб", - пояснює фермер.
В Ізраїлі часто використовують систему крапельного зрошення, коли вода надходить точково, найбільш близько до кореневої системи. Зараз системою крапельного зрошення мало кого здивуєш: метод використовується в сільському господарстві багатьох країн, в тому числі – і в Україні. Але мало хто знає, що цю технологію винайшли в Ізраїлі.
“Тут у мене росте виноград. Крапельна система поливу дуже допомагає: навіть не знаю, як би ми в пустелі без неї обходилися! Рослина отримує стільки води, скільки потрібно", - розповідає Хайм.
Дозатори крапельної системи зрошення доставляють воду точково до кореневої системи, де вона відразу ж всмоктується з мінімальними випарами. Крапельний спосіб зрошення використовують на більшості ферм Ізраїлю.
Піонери в створенні таких систем – теж ізраїльтяни. Продукцію місцевої компанії Netafim допомагає економити гроші і воду, поливаючи культури тільки необхідною кількістю води, економлячи 30-70% її запасів.
“Я також використовую метод, коли вода подається прямо до кореня не зверху, а з-під землі. Під піском прокладені алюмінієві труби. Вода циркулює по всій теплиці", - говорить Хайм.
Сам метод крапельного зрошення в 1960-х роках розробив ізраїльський інженер-винахідник Сімха Бласс. Після переїзду з Польщі на землю обітовану він займався питаннями водопостачання в одній з найбільш безводних пустель Ізраїлю – Негеві.
Якось вчений побачив велике дерево, яке росло посеред піску, і його ніхто не поливав. Він розкопав грунт і побачив, що з зламаної труби краплями витікала вода, потрапляючи прямо на корені. Тоді він замислився над тим, щоб запровадити систему крапельного зрошення. Це і було зроблено пізніше.
Замість хімікатів, шкідників знищують джмелі, а мишей їдять змії і сови
В Україні, як і в багатьох інших країнах, шкідливих комах традиційно знищують хімічними речовинами. В Ізраїлі придумали боротися з ними природним способом – бджолами і шмелями. Ці "корисні" комахи їдять "шкідливих", і ніякої "хімії" не потрібно.
“Тепер давайте подивимося помідори. Я використовую для них тільки екологічні добрива. І ніяких шкідливих речовин для знищення шкідників. Ми використовуємо джмелів", - говорить Хайм.
Крім знищення шкідливих комах, джмелі також запилюють цвітіння помідорів та інших культур.
У теплиці Хайма - кілька коробок, в яких живуть джмелі. Це винахід ізраїльської компанії BioBee. З 1984 року вона допомагає фермерам позбавлятися хижих кліщів та інших шкідників рослинності без використання хімікатів. У кібуці Сде-Еліягу, відомому використанням безпестицидного органічного сільського господарства, компанія розводить різні породи бджіл, павуків, джмелів і мух, які поїдають шкідливих комах.
Міжнародні правила обмежують торгівлю овочами та фруктами, які були оброблені хімікатами, тому така технологія дужедопомагає фермерам. Компанія експортує продукцію в Південну Африку, Колумбію, Індію та інші країни.
Джмелів Хайм орендує у фірми-виробника. Саме орендує, а не купує: хоча всі джмелі залишаються в нього на сезон, вони все одно належать фірмі, а не йому особисто. Вранці джмелі вилітають із спеціальних коробок і поїдають шкідників.
“Ми платимо компанії-власнику за використання джмелів – беремо їх в оренду. За джмелів на один дунам (10-я частина гектара – ред.) платимо 200 шекелів на місяць (1500 грн -ред.). Джмелі живуть 3-4 місяці. Зараз для них гарний час – вони не вмирають так часто, як у спеку влітку", - говорить Хайм.
У багатьох сільських господарствах Ізраїлю для лову мишей, пацюків та інших гризунів використовують сов. Їх розташовують поряд з плантаціями, і птахи знищують шкідників точно так само, як робили б це у природних умовах.
“Сов у мене, звичайно, немає! А все тому, що мишей тут не так багато. А тих небагатьох, що є, їдять змії. Деякі змії дуже небезпечні. Від їх укусу людина не помре, але провести кілька тижнів у лікарні все-таки доведеться. Зараз листопад, і більшість змій сховалися в нори. Адже для них це холодна погода. А ось у спеку їх дуже багато", - говорить Хайм.
Звичайно, використовують в Ізраїлі і штучні засоби доя обробки культур. Один з них був створений з урахуванням місцевого клімату і місцевих рослин. Засіб бореться з шкідливими комахами натуральним нетоксичним екстрактом, який маскує аромати рослин. Засіб розробили на основі речовин, що виділяються ізраїльськими пустельними рослинами. Їх запах відлякує комах, не завдаючи ніякої шкоди екології.
"Головні поради для того, щоб рослини давали хороший урожай в пустелі – це крапельне зрошення, сітки і джмелі проти комах, теплиця проти спеки", - підводить підсумок Хайм.
“Особливо небезпечно тут було у 1966 році: обстріли, теракти"
Під кінець екскурсії по теплицях Хайм пропонує піднятися на невеликий піщаний пагорб. Виявляється, що це вже практично межа з Йорданією: до неї звідси – близько 600-700 метрів.
“Бачите пальми он там? За ними вже видно йорданське село. Клімат у нас той самий, але місцеві з Йорданії чомусь теплиць майже не використовують. Вони не роблять багато з того, що робимо ми. Чому – не знаю. У них є верблюди, гуси, вівці. І все. В Йорданії беруть ресурси з Мертвого моря і везуть в Акабу – це їхній єдиний порт на Червоному морі. Вони торгують, але свою індустрію мало розвивають", - каже ізраїльський фермер.
До жителів Йорданії ізраїльтяни ставляться краще, ніж ті до них, додає Хайм.
“Ми для них тут досі чужі. Адже колись ми прийшли на їхню землю. Їх ставлення до нас можна зрозуміти. Вони хоч і ходять сьогодні в наші магазини, їздять до нас в гості, але не можуть нас пробачити. Особливо небезпечно тут було в 1966 році: обстріли, теракти. Реактивні установки "Катюші" у нас стріляли (під час шестиденної війни – ред.). Минув час, але і зараз я не бачу, щоб вони були готові до миру повністю. Ні ми, ні вони не хочемо поступатися. Я готовий і зараз захищати свою землю. Якщо зараз вони почнуть бомбити наші території, ми будемо захищатися до останнього", - говорить він.