"Маємо самі "дорости" до посту, інакше це буде дієтою": Священники про відмінності Великого посту у православних та греко-католиків

27 лютого православні віруючі та греко-католики переходять на найбільш суворий піст року - Великий піст. Він починається відразу після Масляної. Великий піст - це найбільш тривалий і найбільш значимий з усіх постів у християнстві. Церковною мовою він називається святою Чотиридесятницею і триває 7 тижнів.

Як відомо, слово "піст" походить від грецького слова "apastia" і дослівно перекладається як "той, хто нічого не їсть". Це поняття з глибини віків застосовувалося до тих, хто утримується від їжі через певні принципи або з метою покращити стан здоров’я. Втім, триматись посту радить не тільки церква, а й дієтологи, проте рекомендації щоразу різняться.

Великий піст і у греко-католиків, і у православних вірян - це час подвигу душі та тіла, належної підготовки до Великодня. На період посту і католики, і православні встановлюють собі власні правила харчування і поведінки. Наприклад, це може бути відмова від будь-якої улюбленої їжі, кави, алкоголю. Інші можуть відмовитись не від харчів, а звичних їм розваг: на час посту перестають дивитись телебачення або слухати музику, натомість - часто відвідують богослужіння. Проте п'ятниці залишаються днями утримання навіть в тих країнах, де в інший час року воно не є обов'язковим.

Головна відмінність католицького Великого посту від православного – обмеження кількості прийомів їжі. Як правило, греко-католикам у дні посту можна їсти все, але один раз на день. У більш суворі дні віруючі відмовляються від м’яса.

Як з’явилася традиція Великого посту, яку їжу можна і не можна вживати у піст, які основні традиції Великого посту - щоб дати відповіді на ці питання, Styler звернувся до православного і греко-католицького священників, а також - до доктора богослов’я.

Фото: Отець Петро Жук 

Отець Петро Жук, ректор-протоієрей трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ: "Наслідування посту Христа з’явилося ще у найперших християнських громадах, які виникали у світі"

"Період Великого посту як у греко-католицькій, так і у православній церкві - він нічим не різниться. Можливо, зовнішні прояви посту різні, особливо в богослужіннях. Є різні обряди, але сутність та сама: це є час приготування до зустрічі з Воскресінням Ісуса Христа", - розповідає отець Петро. 

"Найперший аспект, звідки церква взяла основу посту - це приклад самого Христа. Ми знаємо, що Христос іде до пустелі, а там поститься. Це наслідування посту Христа з’явилося ще у найперших християнських громадах, які виникали у світі. А вже пізніше, в історії розвитку християнської церкви, цей піст був встановлений перед Пасхою, але в суті він мав в основі саме наслідування Христа. Він перед тим, як вийти на проповідь, іде у пустелю на пару днів, де переживає спокуси від нечистого. І так само немовби ми покликані те саме здійснити. 

Вже з розвитком церкви, коли вона встановлювала ті чи інші важливі події, то встановила й піст, чітко зафіксувавши його певними датами. Цей піст в’яжеться до сорокаденного посту Ісуса Христа в пустелі. А всі інші - менші за Великий, але грають таку саму роль: Різдвяний готує до зустрічі з народженим Христом, "петрівка" нас готує до свята апостола Петра, Великий піст - до Воскресіння", - пояснює священнослужитель. 

При цьому Петро Жук акцентує увагу на тому, что під час посту людина має думати не просто про своє тіло, а й про стан душі. 

"Піст не є заради самого посту. Натомість це період, коли людина готується до такої великої дати. Із самої цілі випливають і засоби: людина має готуватися не тільки зовнішньо, але й духовно, а церква протягом багатьох століть випрацювала цілу систему, яка допомагає у цих приготуваннях. Частина цієї системи - це відмова від їжі. Це тільки один з невеликих аспектів посту. Але головне - це зусилля духу над тілом, прояв відмови від матеріального на користь духовного. Все це є однаковим і для католицької церкви, і для православної. Ми тут мусимо розуміти, що ця церква понад століття була в єдності і витворювала свою науку, будучи єдиною. Пізніше стався розкол, і звідси - різні календарі, різні прояви богослужінь. Але в суті вони провадять до одного і того самого", - говорить отець Жук. 

Також ректор-протоієрей трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ розповів про різні прояви Великого посту. 

"Перший прояв Великого посту - коли людина акцентує на духовному, віддаючи йому перевагу над матеріальним. Людина сама вибирає прояви цього у побутовому житті. Наприклад, дуже цікавим був один факт. Наш священник досліджував прояв посту і відмову подружніх пар жити статевим життям під час посту. Цікаво було дізнатися, що дітей народжувалося менше після посту. Були навіть ось такі прояви відмови від подружнього життя. Але це не була наука церкви, радше особистий прояв посту, народний. 

Другий прояв посту - концентрація і підсилення духовного через богослужіння. Весь цикл богослужінь на час посту міняється, бо допомагає сконцентруватись на покаянні. Це можливість змінити своє життя, щоб стати ближчим до Бога. Закликаю всіх відвідати храми під час таких богослужінь, частина з яких переходять у повечір’я.

А найбільший прояв посту - це акцентування уваги на його правдивості. Бо Господь говорив: "Не все,  що входить, нас оскверняє. Тому не обов’язково якось погано на нас впливає лише їжа. А й те, від чого ми залежні. Це все, що нас поневолює. Якщо мене поневолює телебачення, якщо я при цьому нехтую часом для своєї дитини, родини, для батьків, то я від цього маю постити. Я вже не говорю про такі речі, як грошелюбство, куріння, вживання надміру алкоголю і так далі. На час посту від них відмовляються не тому, що це все шкідливо. А тому, щоб знати: ніщо не може над нами панувати", - пояснив Петро Жук. 

Фото: Протоієрей Сергій Ющик

Протоієрей Сергій Ющик, перший протектор Київської духовної Академії УПЦ: "Піст дається людині, щоб вона смирила своє тіло, а не умертвила його"

"Перш за все, Великий піст – це перший багатоденний піст в історії православної церкви загалом. Він бере свій початок по аналогії старозавітних постів праведників пророка Мойсея, пророка Іллі. І, найголовніше, по прикладу самого Ісуса Христа, оскільки Христос проводив 40-денний піст.

Великий піст у православній церкві складається із двох частин. Перша частина – це сорок днів посту. І друга частина – це безпосередньо страсний тиждень. І, відповідно, ми маємо таким чином сім тижнів посту, яким православна церква готується до свята Воскресіння Ісуса Христа", - розповідає Сергій Ющик. 

Проте протоієрей погоджується, що на традицію Великого посту впливає і сучасність. 

"Звичайно, ми розуміємо, що сучасні тенденції можуть впливати на форму реалізації посту. Але базовий устав посту був сформований ще 1500 років тому, і безпосередньо стосується всіх православних вірян. Це, перш за все, особливість богослужіння. Бо є такі служби, які звершуються тільки у дні Великого посту. І, звичайно, є сам устав постування, який був сформований у поважній традиції аскетичного життя церкви, що передбачає утримання в їжі аж до сухоїдіння.

Тобто, по великому рахунку, устав передбачає з понеділка по п’ятницю – сухоїдіння. Це значить вживання їжі навіть без рослинної олії. Субота і неділя – вже з олією. І тільки двічі на піст (на Благовіщення і Вхід Господень у Єрусалим) дозволяється їжа з рибою. Але, звичайно, головна особливість – це богослужбовий устав, який вирізняє Великий піст серед усіх постів православної церкви". 

Styler також поцікавився у священнослужителя, що не варто вживати під час Великого посту православним. 

"У великий піст не можна вживати м’ясо, молоко, яйця. Устав нам дає ідеал, до якого кожен православний має прагнути, але вже сама людина в силу своїх можливостей і обставин формує свій власний аскетичний подвиг. Бо ж є хвороби, є певні соціальні положення, соціальні обов’язки людини, яка не може в повній мірі реалізувати своє постування. Тому як постувати – кожен вирішує для себе сам.

Піст дається людині, щоб вона смирила своє тіло, а не умертвила його. Для того, щоб людина змогла сама собі довести, як кажуть народною мовою, хто вдома господар – холодильник чи людина. Якщо хтось не може пройти повз холодильник і навіть піднімає про це певні дискусії чи навіть сварки вдома, то ясно, хто головний.

Піст – це не тільки кулінарний період. Це ще й період стриманості. Піст у православних завжди сприймався як період відсутності гулянь. Треба пам’ятати: обмеження в їжі – це лише перший крок, який смиряє тіло, щоб воно не рвалося до гульбищ, до сварок. Православна людина має у піст прочитувати одну главу священного писання щодня. Піст – це перш за все період відродження духу людини, щоб людина зрозуміла, що вона може керувати своєю норовливою плоттю", - підсумовує Сергій Ющик. 

Фото: Василь Рудейко 

Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ: "У Великій піст важливо нікого не змушувати до утримання від їжі"

"В нашому літургійному році візантійської традиції існує чотири пости, так званих Чотиридесятниці. З яких піст перед Пасхою - найдовший і найскладніший за своєю структурою. Окрім Великого посту, він же 40-денний піст,  є ще піст перед Різдвом, піст перед успінням Пресвятої Богородиці. А також піст перед святом Верховних апостолів Петра і Павла. Кожен з них до певної міри визначає основні цикли святкувань у літургійному році. Ці традиції почалися досить давно, із встановлення святкувань Пасхи. Святові Пасхи спершу передував одноденний піст. Це був піст великої суботи, і до сьогодні він вважається центральним постовим днем Великого посту", - розповідає Василь Рудейко. 

"Посту передує М’ясопусна неділя, після якої не можна споживати м’ясо, і Сиропусна неділя, після якої не споживаються молочні продукти аж до Воскресіння. Попри те що нині церква не передбачає вже таких строгих постів, кожен вірним сам для себе повинен визначити власний стиль посту. Треба пам’ятати, що споживання чи не споживання їжі не є центральним аспектом будь-якого посту. Утримання від їжі - лише один із аспектів. Важливим є час, який ми виділяємо для Господа протягом пісних днів. Зв’язок з богом - це головне, а відмова від певної їжі - ним ми цей зв’язок зміцнюємо.

У Великій піст важливо нікого не змушувати до утримання від їжі чи ще чогось. Людина має сама "дорости" до посту, інакше це буде просто дієтою. Якщо людина сама "не доросла" до внутрішньої необхідності відмови від чогось, то будь-яке змушування її до чогось буде "неугодним" в Господніх очах. Людина має самостійно, і лише із власної волі почати постити. Особливо це стосується дітей: їх теж не треба змушувати. У таких випадках діти самі часто беруть приклад із своїх батьків, які тримаються постувань", - пояснює доктор богослов'я.