Катерина Петренко - PR-менеджерка, колишня баскетболістка та учасниця "Холостяка-15", яка залишила шоу в четвертому випуску після побачення з В’ячеславом Кравцовим. Вона знала його багато років і прийшла на проєкт саме заради нього.
В інтерв’ю Styler Катерина розповіла про почуття до Кравцова, дружбу з учасницями, розлуку із сином та життя після шоу.
Головне з інтерв’ю
- Пішла на шоу саме через Кравцова. Катерина знала його багато років і могла уявити себе у фіналі.
- Пояснила розмову про баскетбол. За її словами, вона запитувала про життя Слави поза спортом, але він повернувся до теми відновлення після травми.
- Не шкодує про відвертість на побаченні. Катерина поважає свій минулий досвід і не хотіла б приховувати його від майбутнього партнера.
- Не прийшла шукати подруг, але зблизилася з учасницями. Особливо з однією, якій перед виходом залишила листа.
- Найважчою була розлука із сином. Після прощання з Кравцовим вона зателефонувала дитині з вокзалу в Мукачеві, обоє розплакалися.
- Розглядає тимчасовий переїзд із Києва. Через стрес і побутові труднощі шукає варіанти в Україні, виїжджати за кордон поки не планує.
- Готова знову зустрітися зі Славою. Але, як уточнює сама Катерина, не називала б цю зустріч побаченням.
Знала Кравцова багато років і уявляла себе у фіналі
– Розкажіть, як ви взагалі вирішили йти на проєкт і чи не шкодуєте ви про це рішення зараз?
– Вирішила одразу, просто в моменті, бо я знала Славу багато років. І коли побачила із ним анонс, то спочатку не повірила своїм очам, а потім почався шквал повідомлень від моїх подруг, вони скидала мені заявку, просили заповнити.
Тому підсвідомо я вирішила це буквально в перші хвилини анонсу, але просто потім треба було зменеджувати всі питання, так як є робота, дитина, а вже коли все вирішила - заповнила анкету. Про участь не шкодую, ані секунди. Взагалі шкодування нема.
– Ви сказали про роботу, як взагалі відбувається процес, брали відпустку? Ми ж розуміємо, що це може бути або тиждень, або аж до фіналу, це великий проміжок часу.
– Коли ти працюєш офіційно, у тебе є можливість брати відпустку за власний рахунок, це дозволено законом, тут немає в цьому проблеми. Єдине, що ми з каналом узгоджували дати. Наприклад, що я маю взяти від такої-то дати, коли починається старт зйомок, і до граничної дати фіналу, якби я туди потрапила.
– Коли ви йшли на проєкт, і, можливо, в перших епізодах, ви думали наперед, могли уявити себе у фіналі?
– Так, цілком. Я взагалі вірю в те, що якісні й дорослі стосунки, без емоційних гойдалок, без цього-всього - що з дружби можуть вирости дуже класні стосунки. Я знаю багато таких прикладів. І коли багато є спільних інтересів, бо в нас вони були не тільки пов'язані з баскетболом. Тому цілком уявляла.
– До речі про емоційні гойдалки. Якби ви залишились на проєкті, а потім були б поцілунки Слави - з вами чи з іншими дівчатами, ви думали про те, чи будуть у вас якісь ревнощі, могли собі уявити себе в таких ситуаціях?
– Так, я думала про це також. Мені здається, що дівчатам, які у минулих сезонах проходили далі, які будували з героєм більш романтичні стосунки, де є якісь поцілунки, було неймовірно важко, чесно. Умови, в яких ти перебуваєш - ти не усвідомлюєш їхньої складності, допоки не опинишся на цьому місці. Не дуже приємно, коли кличуть на побачення когось іншого, а не тебе, коли він дивиться на когось, окрім тебе. Це неприємно просто. І тим дівчатам, які менш емоційно-стійкі, їм складніше.

"Питання було абсолютно не про баскетбол": Катерина Петренко про побачення із Славою Кравцовим
– Яким було ваше уявлення про Славу до проєкту та чи змінилося воно після?
– У нас було не так багато часу для спілкування для того, щоб сформувати своє кардинально відмінне бачення від того, з яким я йшла. Я знала, що це цілеспрямована людина, яка розуміє, що хоче. Що це чоловік, який досягає бажаного. Бо я знала його як професійного, висококваліфікованого спортсмена. А який він чоловік в стосунках? Ну, з одного побачення достатньо складно повністю визначити. Для цього треба трошки більше часу.
Те, що він має почуття гумору, це підтвердилося. Те, що він уважний, теж підтвердилося. Те, що він чоловік спрямований - це можна було прослідкувати і побачити.
– У коментарях глядачі говорили про те, що було зарано говорити про щось особисте й минуле на першому побаченні. Але при цьому інші читачі зауважували, що умови на проєкті зовсім не такі, як в реальному житті. І тому все відбувається трошки в пришвидшеному форматі і більш стисло, згодні з цим?
– По-перше, якби він не питав, можливо, я б залишила частину якихось історій на подальші зустрічі. Але глядачі бачать 30 хвилин ефіру або навіть менше, скільки там це побачення показувалося. Насправді ж це знімається годинами і діалогів дуже багато. І те, що є в ефірі, це ж не увесь спектр того, що ми обговорювали.
Я не шкодую про те, що ми обговорювали моє минуле, воно було, я цей досвід поважаю. Мені буде складно побудувати стосунки з людиною, якій якось некомфортно від того, що в мене був якийсь досвід, тоді буде складно.
– Що скажете про те, якою ми побачили вас на "Холостяку"?
– Була невірно велика концентрація навколо баскетбол. І в нас був такий момент на побаченні, де особливо уважні помітили, що під час розмови я спитала Славу про той період життя, коли в нього була травма, що він робив, окрім баскетбола. Але він почав знову розповідати про своє відновлення після травми.
На моєму обличчі, ну мені видно, бо я знаю, своє відчуття в той момент, було незрозуміло, чому він знову говорить про баскетбол, бо я спитала про інше, про життя поза межами баскетболу. Але не стала його перебивати, тому що подумала, що людині, можливо, потрібно виговоритися, не до кінця закрита ця тема. І потім я побачила його коментар, коли він сказав, що вона знову питає про баскетбол, хоча питання було абсолютно не про баскетбол. Мені цей момент також був незрозумілий.
Я бачу, що навколо цього питання дуже багато постів і коментарів, думки розділилися. Бо є люди, які помітили, що я спитала не про баскетбол, а є люди, які не дуже уважно дивилися і такі: "О, вона знову спитала про баскетбол".
– Коли ви дивилися випуск вже в ефірі, чи було бажання щось умовно переграти, переробити або змінити?
– Чесно скажу, емоційно непросто. Але я б нічого не змінювала, бо абсолютно не шкодую ані про жодне сказане слово, ані про жодну якусь мить. Я залишалась вірною самій собі, не намагалася якось зіграти, підлаштовуватися, здаватися якоюсь іншою жінкою. Тому я б нічого не змінювала абсолютно, якби навіть в мене була можливість.
Просто він не відчув потягу до мене, цікавості емоційної, щоб побудувати стосунки зі мною. І це окей, це неприємно в моменті чути, але це добре. Я йому і дякувала за те, що відчувши це, він достатньо швидко мене відправив додому. Тому ми обидвоє не витрачали час.
– Коли Слава прощався із вами, він казав про дружні стосунки. Ви б могли з ним дружити, саме як друг і подруга, без романтики?
– Складне питання. Бо коли тобі людина подобалась, подобається - можна озвучити таке закінчення, то складніше, мені здається, побудувати дружбу. Вона краще будується, коли ви не маєте взагалі ніяких романтичних один до одного думок. Тоді, мені здається, краще. А потім дружба може перерости в більш тісні стосунки. І зараз дружніх спілкувань або часопроводження ми не маємо.

"Я не прийшла сюди будувати дружбу": Петренко про учасниць, залаштунки та лист Тетяні Бевз
– Що для вас було найцікавішим чи найскладнішим, коли ви потрапили в будиночок?
– В моєму розумінні одразу було визначено, що для мене буде найскладнішим. Я це вказувала, коли ще проходили кастинги, що це неможливість зв'язатися з дитиною. Син достатньо маленьким ще був на той період, і в нас не було можливості щоденно розмовляти по відео з родичами. І це було, напевно, найскладнішим процесом.
Щодо скандалів чи ще чогось з дівчатами, я, по-перше, в це не втручалася, а, по-друге, в мене достатньо теплі та дружні зв'язки з дівчатами. З кимось більше, з кимось менше. А з ким жила в одній кімнаті, то й краще були стосунки.
А з інших труднощів, напевно, ще може порушуватися режим сну та харчування під час зйомок. Це також додавало дискомфорту. Але це не було такими труднощами, через які я відмовляюсь від участі, хоча й додає дискомфорту, і треба це також розуміти.
– У минулих сезонах деякі героїні казали, що не вірять в дружні стосунки з іншими дівчатами, тому що, перш за все, є конкуренція. На вашу думку, в таких умовах взагалі реально будувати справжні дружні стосунки?
– Я не прийшла сюди будувати дружбу. Але звісно, що це велика концентрація класних, успішних та цікавих жінок. Були ті, хто мені менш цікавий по життю, є такі, хто просто вау, класні. Взагалі до жінок я ставлюся завжди з повагою, для мене дуже важливо було зберегти оце почуття і не вдаватися в якісь конфлікти. Зрозуміло, щоб побудувати супер-дружбу - на це треба роки. На дружбу, як і на побудову стосунків, потрібен час. Але зустріти там цілком цікавих жінок для подальшої побудови спілкування з ними - цілком можливо.
– Що ви думаєте на рахунок так званих "зливів", коли кажуть, кого обере "Холостяк", або розкривають секрети до ефірів?
– Я взагалі до участі в проєкті не знала, що таке існує. Вже коли ти посередньо береш в цьому участь, то ти розумієш, скільки людей, скільки знімають розбори на "Холостяка", психотипи. Якщо ж брати "зливи", мені це не подобається. Це абсолютно множить на нуль величезну роботу всієї команди.
Можливо, люди, які це роблять, вони в повній мірі не усвідомлюють масштаб роботи, яка ведеться над проєктом. Мені шкода, що це відбувається, бо я, наприклад, не люблю спойлери.
– А тепер без спойлерів, просто уявімо, що ви зараз перебуваєте в будиночку на тому етапі, на якому ви були до того, як Слава з вами попрощався. Кого б ви могли уявити поруч з ним, якщо не себе?
– Я проживала в кімнаті із кількома дівчатами, але більше за це я поріднилася з Тетяною Бевз. І коли я йшла - написала їй величезного листа. Не буду розповідати увесь його зміст, але я побажала їй, щоб вона змогла повністю відкрити Славу для себе. І якщо це дійсно та людина, яка їй потрібна, то я бажала, щоб у них склалися стосунки.

Повідомлення від військових і підтримка після ефіру
– Вам писали жінки після виходу ефіру, можливо якось підтримували, адже ви розповіли про стосунки, де були зради?
– Так, багато приємних слів писали і в Direct, і в коментарях, і в Threads. Це дуже цінно, приємно було бачити. Також мені дякували, що я підсвітила важливу тему повернення військовополонених.
– Насправді можна сказати, що ви отримуєте найбільше підтримки від аудиторії, вас називали фавориткою, відзначали вашу щирість. А чи писали вам чоловіки?
– Писали, і не один чоловік, я дуже сміялася з того, що це військові, які дивляться "Холостяка". Вони мені скидали скріншоти і писали: "Так, передай СТБ, що ти відпрацювала на реальну аудиторію, змусила розвідників, хлопців, які воюють в серйозних структурах, дивитися проєкт".
Були багато повідомлень із підтримкою від чоловіків. Але дуже не люблю, коли пишуть підтримку з образами в бік Слави, я навіть не лайкаю і не підтримую таке.
– У соцмережах тривають суперечки щодо того, чи доцільний взагалі зараз розважальний контент, зокрема на телебаченні. На вашу думку, що саме зараз дає українцям "Холостяк" та подібні проєкти?
– Давайте так. У нас в усіх є очі і ми бачимо, що відбувається у п'ятниці в Threads.
Люди розвантажуються, публікують купу контенту з "Холостяком". Дуже складно зараз всім. Я проживаю в Києві і реально дуже важко. Звісно, це навіть на секунду не може порівнюватися з тим, наскільки складно на лінії опору. Але скажу, що дуже цінно було отримати навіть декілька повідомлень з кружечками, де хлопці дивляться "Холостяка". Хай навіть вони не дивляться всі епізоди, але відправляли мені уривки, де я розповідала про прапор, і хлопці писали: “Клас, красава, дуже круто, поважаю”.
І, на мою думку, такі проєкти і створені для того, щоб в якійсь мірі допомагати суспільству переживати темні часи, бо вони розвантажують. Я навіть трошки хвилювалася перед тим, як йти на проєкт, тому що я людина, яка максимально невідірвана від контексту війни і того, що відбувається в нашій країні. Трошки у мене було хвилювання щодо того, як взагалі в моєму ком'юніті відреагують, чи підтримають. Але та підтримка, яку я отримала, вона абсолютно нівелювала побоювання. Бо дуже багато я отримала фідбеку, навіть від тої аудиторії, яка, здавалося б, ніколи в житті не взагалі не дивилася цей проєкт.

"Він розплакався, я також": Катерина Петренко про перший дзвінок сину після виходу з шоу
– Коли ви залишили проєкт, кому першому зателефонували?
– Сину. Зателефонувала по відеозв'язку на вокзалі в Мукачево. Він розплакався, я також. Бо коли він мене побачив, то почав плакати і казав: "Мама, мама, коли ти приїдеш?". Це була дуже щемка мить. Я вперше так надовго його залишила.
І саме в той момент я ще раз у своїй голові прокрутила думку: "Дякую, Слава, що ти не затягував, якщо відчув, що стосунки неможливі".
– А як ви пояснювали сину, куди ви їдете, на скільки?
– Ми з ним за певний час до того, як я поїхала, почали вести розмови, що мама поїде, в неї будуть зйомки, казала, що це може буде довго. Я йому не казала, що це робочі відрядження, для того, щоб в нього потім не з'явилася ненависть до роботи. Не казала, що мама їде шукати нового тата, тому що сама моя ціль участі в проєкті - не пошуки нового тата для дитини. Але і не казала, що їду до чоловіка, щоб в нього не формувався якийсь комплекс або думка, що мама його кинула і поїхала до чоловіка.
Він достатньо малий і це така дуже слизька доріжка, але він нормально взагалі весь цей час витримував. Просто коли я повернулася і перед сном йому співала колискову, він спитав: "Мамочко, а ти більше не будеш ніколи так надовго кудись їхати?". Я йому чесно відповіла, бо буває різне, але я буду старатися, щоб так надовго ми не роз'їжджалися. Не даю пустих обіцянок, що такого ніколи в житті більше не відбудеться.
Я не маю на увазі участь у наступному сезоні "Холостяка". Бо участь в цьому сезоні була через персону самого Слави.

Чому думає про переїзд із Києва та за чим сумує в Бердянську
– Бачила вашу Stories, де ви роздумували про те, щоб виїхати з Києва. Що думаєте про це зараз?
– Саме зараз я опрацьовую всі можливі варіанти, хоча б тимчасово релокуватися з Києва. Скажу чесно, мені вже дуже важко. Складно в побуті, дуже впливає відсутність електрики та водопостачання. Я сама з малим у Києві, це вже не перший рік такого стресу. А перебувати в стані такого безкінечного, тотального стресу - це все одно впливає на психіку будь-якої людини. Хоча я вважаю себе стійкою, але це дуже складно.
Шукаю можливості, говорила про це з дитиною поступово. Сподіваюся, що вдасться реалізувати хоча б тимчасовий релокейт, а далі вже дивитися, як будувати далі своє життя. Тому що просто складно прийняти, що це вимушено. Особливо коли ти вже маєш досвід, вже став вимушено внутрішньо переміщеною особою.
Тут знову вмикається цей синдром однієї валізи, ти в цьому підвішеному стані живеш роками. І не хочеться в ньому застрягати. Але треба дивитися правді в очі. Що це знову вимушений переїзд через росіян.
– Розглядаєте західні області України чи вже думаєте про те, щоб переїхати кудись за кордон?
– Ні, поки не розглядаю закордон. Я дуже люблю Україну, не хотіла би їхати з країни. Два тижні назад була у відрядженні по роботі у Львові, я там стояла, знімала вуличних музик і плакала. Просто від неймовірної й неосяжної подяки до всіх військових, які оборонять територію нашої країни. І що в нашій країні є насправді ще місця, куди можна релокуватися з дитиною.

– Якби не війна, в яке українське місто ви б хотіли поїхати просто зараз?
– Складно відповісти. Я завжди мрію мати можливість повертатися в Бердянськ, показати дитині своє рідне місто. Повернутися взагалі на свої вулиці, просто посидіти на лавочці, подивитися на порт та Азовське море. Мені дуже цього не вистачає.
Але зараз мене зацікавила думка пожити десь в західних регіонах. Ужгород, Чернівці - я там ніколи не була, хоча жила в багатьох містах в Україні. Жила в Дніпрі, Харкові, Бердянську, Києві, Хмельницькому. А от там ще не була і не жила. Може там теж прикольно.
– Як людина, чиє місто в окупації, чи тримаєтесь ви взагалі за думку про те, що колись повернетеся саме туди? Чи намагаєтесь все ж відпустити і рухатися далі?
– Я в терапії вже п’ятий рік. Здається, за ці роки я прийшла всі стадії несприйняття, гніву і так далі. Раніше я трималася більше за те життя, яке було там з колишнім чоловіком і взагалі як все було тоді. Як ми тільки заїхали в квартиру, я була вагітна. Потім був важкий період полону, його повернення.
І тому дійсно спочатку була думка про те, що я не можу, хочу додому, хочу повернутися і жити тільки в Бердянську. Потім було прийняття себе нової, себе у Києві. Вважаю, що я дуже класно склала цей такий собі іспит. Київ мені подобається, він дійсно крутий, це місто можливостей, реалізації.
А що стосується туги за домом - це така штука, яку дуже важко взагалі якось відпустити назавжди. Тебе може ретравмувати навіть запах, взагалі що завгодно. Коли ми каталися зі Славою на велосипедах, то побачили поле соняхів. Моя хрещена жила в Маріуполі, там всі поля були з соняхами. І ти бачиш, ну просто один в один, як у моїх рідних краях. І ти такий: “Ого”...
Ти просто можеш "залипнути", приходить та думка про дім, про нереалізовані якісь можливості, про якесь життя, яке було до, яке ти вже не пам'ятаєш і не розумієш, воно класне… Зараз таке вже рідко, але воно все знов стається. Особливо коли День Бердянська, 17 вересня, в мене по відчуттю з дитинства в цю дату був як другий день народження. Я дуже любила ці свята, усі ці традиції, які були в Бердянську.
– Що вам дозволяє триматися на плаву? От як кажуть зараз, тримати менталку.
– В першу чергу це робота і реалізація. Реалізація себе як спеціаліста, реалізація себе як людини, яка щоденно, щотижнево, щомісячно зростає. Мене це заряджає, чесно, я дуже люблю працювати. Мене заряджає розуміння того, що я вийшла на рівень того, що забезпечую себе і дитину, наше перебування в Києві. А ще заряджає час з сином. Зараз дуже важко якось вигадати для нього якесь дозвілля, навіть похід в Макдональдс може різко перерватися, коли починається тривога - в нього починається істерика. Нас не так давно зняли на камеру в цей момент, я потім просила, аби це відео видалили. Це дуже щемливий контент, який міг дуже розлетітися соцмережами, в нього почалася істерика в Макдональдсі через гучномовці, які оголошують тривогу…
Тобто з дитиною складно організувати якесь дозвілля, але я з ним часто граю, ми ліпимо, співаємо, знаходимо якісь варіанти, як нам класно провести час. І плюс є ще можливість, коли дитину забирає батько. Коли син в нього, то я можу якісно провести час наодинці з собою. Це можуть бути дні, коли я нічого не планую, нічого не роблю, просто читаю книжку, можу зробити собі укладку. Я навіть можу нікуди не виходячи - зібратися просто для себе, для настрою. Також люблю зустрітися з друзями, піти десь дуже смачно поїсти. Для мене взагалі люди, які люблять їсти, це найкращі люди, я ще люблю готувати.

Чи зустрілася б із Кравцовим знову та якого чоловіка хоче бачити поруч
– Повернімося до "Холостяка". Якби зараз Слава запросив вас на побачення, ви б погодились?
– Я би зустрілася з ним, але просто поспілкуватися. Я би не називала це побаченням.
– Якби вас запросили на побачення через повідомлення, ви б погодились познайомитись з чоловіком саме в соцмережах?
– Авжеж, без проблем взагалі.
– Назвіть зелені прапорці, ваші залізні "так" у чоловіках.
– Коли він надійний. Тобто це людина, на яку ти можеш спиратися по життю. Це не означає, що він буде вирішувати твої всі твої проблеми, що ти можеш бути інфантильною, це просто людина, яка є надійним партнером поруч. Це перший і основний, жирний грін флег.
Ще вірність. Мені важливо, щоб людина поважала мене, мій досвід. Повага і надійність, повага з обох сторін. І щоб зміг проявляти емоції, був емоційно зрілим та розумів, що він відчуває, щоб він міг словами через рот донести, що він відчуває.
– А який чоловік точно не стане вашим обранцем?
– Вразливий нарцис з ядром психопата. Простою мовою, це чоловіки, які маніпулюють, брешуть та зневажають досвіди інших людей.
Ще один червоний прапорець, коли він бреше. Коли людина не може навіть бути вірною сама собі. Коли не вміє контролювати емоції. Це теж якась ознака незрілості. Або коли він побутовий інвалід і жадібний.
– Яка ви поза "Холостяком"? Розкрийте невідомий факт про себе.
– Насправді я дуже жіночна. Просто за тою силою, яку мені доводиться регулярно демонструвати, складно так одразу показати і побачити. Інколи складно показати легкість, жіночність, невимушеність.

Читайте інтерв'ю Марії Захватової про "Холостяк", сварки поза камерами, Горняк і Кравцова.
А також бліц-інтерв’ю Віти Зварич для Styler про несподіване освідчення та коханого-військового.