The Stanley Parable, Inscryption та Undertale: ігри, які обманюють очікування гравців

The Stanley Parable - гра, яка не хоче, щоб ви її слухали

На початку ви - звичайний офісний працівник Стенлі. Одного дня він приходить на роботу й виявляє, що всі співробітники зникли. Здавалося б, попереду звичайне дослідження порожнього офісу, але є нюанс: кожну вашу дію коментує оповідач.

Він розповідає, куди піде Стенлі, які двері відчинить і що зробить далі. Проблема в тому, що гравець може просто не виконувати його вказівки. Наприклад, замість потрібних дверей обрати інші або взагалі піти в протилежному напрямку. І тоді оповідач починає реагувати на непокору: іноді з роздратуванням, іноді з гумором, а часом зовсім несподівано.

The Stanley Parable побудована навколо конфлікту між сценарієм і свободою вибору. Тут можна знаходити альтернативні фінали, повертатися до знайомих місць і відкривати нові варіанти розвитку подій. Найцікавіше, що навіть спроба обдурити гру може виявитися частиною її задуму.

Inscryption - карткова гра, яка приховує значно більше

Спочатку Inscryption виглядає як похмура гра про карткові дуелі. Ви сидите в загадковій хатині навпроти дивного суперника, розігруєте карти із зображеннями тварин і намагаєтеся зрозуміти правила, щоб перемогти в черговій партії.

Але дуже скоро стає зрозуміло, що картковий стіл - лише частина значно більшої загадки. У хатині можна знаходити предмети, взаємодіяти з навколишнім середовищем і розв'язувати головоломки, які впливають на проходження.

І це ще не все. Inscryption постійно змінює уявлення про те, якою має бути гра. Вона експериментує з жанрами, механіками та структурою оповіді, тому звичні правила не варто сприймати як щось остаточне.

Особливо цікаво, що гра не обмежується несподіванками всередині окремих партій. Вона змушує переосмислити сам формат проходження. Те, що спочатку здавалося головною механікою, поступово відкривається з іншого боку.

There Is No Game: Wrong Dimension - гра, яка переконує вас не грати

Уявіть, що ви запускаєте гру, а вона категорично відмовляється вважати себе грою. Замість звичного меню вас зустрічає голос, який просить нічого не натискати, не взаємодіяти з елементами екрана й узагалі залишити програму в спокої.

Звісно, гравець робить усе навпаки. Саме так починається There Is No Game: Wrong Dimension - комедійна пригода, у якій потрібно взаємодіяти з інтерфейсом, перетягувати елементи, шукати приховані підказки та використовувати предмети зовсім не за призначенням.

Гра постійно ламає четверту стіну: коментує ваші дії, сперечається з вами та намагається завадити проходженню. Причому іноді для розв'язання головоломки потрібно буквально перестати сприймати екран як звичайний ігровий простір.

Це незвичайний проєкт, у якому навіть кнопки, меню та інші елементи інтерфейсу стають частиною пригоди. Розробники перетворили саму взаємодію з грою на джерело гумору та несподіванок.

Undertale - тут не обов'язково перемагати ворогів

Більшість рольових ігор привчають нас до простої логіки: зустріли противника - вступили в бій, перемогли - отримали нагороду. Undertale вирішує перевірити, чи готовий гравець відмовитися від цієї звички.

У грі ви потрапляєте у підземний світ, населений дивними істотами. З ними можна битися, але це далеко не єдиний спосіб взаємодії. Наприклад, одного противника можна розсмішити, іншого - заспокоїти, а з кимось доведеться просто поговорити.

Причому вибір має значення. Від поведінки гравця залежить розвиток історії, ставлення персонажів і те, до якого фіналу він прийде. Гра навіть змушує замислитися над тим, чому ми звикли вирішувати кожен конфлікт силою і чи справді перемога завжди означає перемогу.

Undertale обманює очікування не одним сюжетним поворотом, а самим підходом до жанру. Вона показує, що рольова гра може бути не лише про битви, рівні та нагороди, а й про відповідальність за власні рішення.

Outer Wilds - прогрес, який не можна виміряти новим спорядженням

Outer Wilds спочатку нагадує звичайну космічну пригоду. Ви стаєте дослідником, отримуєте космічний корабель і вирушаєте вивчати невелику зоряну систему з кількома незвичайними планетами.

Здавалося б, потрібно знаходити ресурси, покращувати обладнання та поступово відкривати нові території. Але гра працює зовсім інакше.

Тут діє часовий цикл, який повертає світ до початкового стану. Ваше спорядження не стає кращим, а персонаж не накопичує звичний досвід. Натомість зберігається найважливіше - інформація, яку ви отримали під час досліджень.

Наприклад, запис у стародавньому архіві може підказати, як потрапити в місце, яке раніше здавалося недоступним. А спостереження за рухом планет допоможе зрозуміти закономірність, без якої неможливо просунутися далі.

Outer Wilds фактично перетворює знання гравця на головний інструмент прогресу. Тут не потрібно ставати сильнішим, щоб відкрити нові можливості. Потрібно ставати уважнішим і краще розуміти світ навколо себе.