Розкопки на Кирилівській вулиці: археологи знайшли стратегічну дорогу і митницю часів Київської Русі
В кінці літа 2016 року на Кирилівській вулиці (колишня вулиця Фрунзе) столичні археологи виявили цікаву знахідку – частину дороги XII століття, яка в давньоруські часи з'єднувала Київ зі Смоленськом, пролягаючи через Вишгород і Чернігів.
За словами археологів, ще місяць тут будуть проходити роботи, приховані від сторонніх очей високим муром і глибоким ровом.
Styler вирушив на місце розкопок, щоб дізнатися про особливості роботи митної служби часів Київської Русі, перейнятися "пивним духом" старого Подолу і розглянути унікальні прикраси X-XI століття.
Дорога на Смоленськ
Згідно з українським законодавством, перед початком будівельних робіт у центральній частині Києва забудовник зобов'язаний оплатити археологічні дослідження, які зазвичай проводить інститут археології НАН України. На жаль, столичні забудовники зазвичай роблять вигляд, що не знають про важливу норму закону, і потім сплачують лише невеликий штраф.
"Розкопки на Кирилівській – один з позитивних прикладів нормального ставлення представників будівельного бізнесу до культурної спадщини міста. Забудовник звернувся до нас заздалегідь, тому у нас було достатньо часу на дослідження", - розповідає археолог В'ячеслав Баранов.
Роботи на зазначеній ділянці тривають вже більше двох місяців. За цей час команда з 30 людей знайшла не тільки унікальні артефакти часів Київської Русі, але також в цілому добре збережені пам'ятки XVII-XIX століття.
Сьогодні розкопки на Кирилівській ведуться на рівні XII століття (більше п'яти метрів вглиб від існуючого рівня землі).
При цьому дослідники налаштовані оптимістично і планують докопатися до XI, а якщо дуже пощастить, то й до X століття. Проте тут все залежить від ґрунтових вод, нижче яких ніхто не зануриться.
Знайдена дорога, за словами В'ячеслава Баранова, - дійсно цікавий об'єкт.
"Це була не проста дорога, а добре зроблена дерев'яна мостова. На цій ділянці Києва шлях, швидше за все, вів до храму,що знаходився на початку вулиці Юрківської. В цілому дорога йшла на Вишгород і представляла собою одну з основних трас давньоруського періоду, з'єднуючи Київ зі Смоленськом, які були одними з найбільших міст східної Європи на той час. Таким чином, дорога дуже активно використовувалася і регулярно мостилась. На сьогоднішній день ми зафіксували другий рівень цієї дороги. Якщо продовжити роботи, то напевно можна буде відшукати залишки шляху XI століття", - пояснює археолог.
Слід зазначити, що залишки унікального письмово не зафіксованого храму XII століття на вулиці Юрківській були знайдені на початку 2000-х (на північному заході Подолу, біля перехрестя доріг на Вишгород і Білгород). Поруч з місцем знахідки в 2009 році почалося будівництво дерев'яного храму Миколи Чудотворця.
Розкопки на Кирилівській: митниця часів Київської Русі
Буквально кожен день археологи знаходять нові артефакти, особливо це місце багате на кераміку.
"Потрібно розуміти, що в ранньому середньовіччі Київ вважався одним з найбагатших міст Європи. На місці розкопок ми знаходимо візантійські монети, кераміку, чоловічі та жіночі прикраси, а також князівські пломби, якими опечатували товари", - говорить В'ячеслав Баранов.
Археологи пояснюють, що в районі сучасної Кирилівській вулиці в XII столітті проходила межа Подолу. Тому не слід очікувати, що тут, на околиці, проживали багаті люди – такі воліли селитися в центрі.
Фото: Археологічні розкопки на Кирилівській вулиці в Києві (Віталій Носач, РБК-Україна)
Ймовірно, тут знаходився в'їзд та виїзд з Києва. Велика кількість знайдених пломб може свідчити, що тут була розміщена якась митна служба, яка брала платню за товари, які провозилися у місто.
"По знайденим пломбам не можна сказати, що конкретно провозили в місто. Адже князівська пломба – це маленький шматочок свинцю, на одній стороні якого стоїть монограма князя, на другий – обличчя якогось святого. Пломба лише фіксувала, що князь узяв з цього товару мзду. З різних письмових джерел нам відомо, що найчастіше пломбувалися шкурки тварин, хутро. Можливо, й інші товари, але про це говорити зараз складно", - розповідає В'ячеслав Баранов.
Про існування в цій місцевості митниці також говорять і знайдені залишки важливої для Києва та інших давньоруських міст дороги.
Розкопки на Кирилівській: пічка XVIII століття і сусло приймач ХІХ століття
На місці розкопок вдалося відшукати тільки одну невелику ділянку, де, ймовірно, знаходилася невеличка садиба з пічкою XII століття. Однак знахідка для пересічного громадянина виглядає невиразно.
Зате археологам вдалося знайти чимало цікавих артефактів XVII-XIX століття.
"На цьому місці в XVII столітті була дуже щільна забудова. В принципі, на цій ділянці життя завжди вирувало. Люди освоїли цю територію в X столітті, і живуть тут безперервно", - коментують археологи.
Судячи зі знахідок, пічка XVIII століття була прикрашена кахелем. Залишки кахлів відправили на реставрацію, а ось саму цегляну піч вирішили не чіпати. На жаль, вона практично розвалилася і перенести її у музей буде дуже складно. Тому дослідники обмежаться замальовкою і 3D-моделлю печі.
Поряд з рештками садиби XVIII століття столичним археологам вдалося виявити ще один цікавий артефакт – сусло приймач.
Відомо, що у 2-й половині XIX століття частина вулиці між Оленівською вулицею і Куренівкою почала забудовуватися переважно промисловими підприємствами — тут будували цегляні заводи, існували великі пивзаводи.
Так, в 1872 році на Кирилівській вулиці купець Микола Хряков разом зі своїми компаньйонами організували "Товариство Київського пивоварного заводу", яке розпочало виробництво пива в приміщенні колишнього ливарного цеху. У радянський час підприємство націоналізували і перейменували його в "Київський пивзавод №2". На жаль, в 2014 році історичний "Пивзавод на Подолі" закрили.
Один із залишків "пивного минулого" Подолу вдалося знайти під час розкопок на Кирилівській вулиці. Тут археологи розкопали відстійник для сусла, глибиною більш, ніж 8 метрів. Стінки ями викладені дерев'яними колодами, дно – сосновими гілками.
Відстійник йде у бік існуючої дороги. Тому викопувати його не будуть. Археологи пояснюють, що особливої цінності цей об'єкт не несе і цікавий більше київським історикам.
Просуваючись далі в бік розкопок, зустрічаємо більш сучасні знахідки. Наприклад, глибокі льохи ХІХ століття – першої половини ХХ століття.
У цілому на місці розкопок можна відшукати багато кераміки, кістки тварин, залишки печей різних століть, а також будматеріали. Наприклад, археологам часто зустрічається вже оброблений пірофіліт. Швидше за все, по знайденій дорозі його перевозили на місце будівництва кам'яного храму на Юрківській.
Розкопки на Кирилівській – це своєрідний "історичний атракціон", де перемішані артефакти відразу декількох століть.
"Поділ унікальний з точки зору археології. Тут досить швидко утворювалися культурні шари. З одного боку цю місцевість "підпирає" гора, з іншого – річка. Щороку під час відлиги і дощів з гори вниз намивало грунт, тому різні нашарування – звична справа для Подолу. Наприклад, зараз ми стоїмо на рівні XII століття, а над нами ще 5-6 метрів ґрунту. А ось у Верхньому Місті XII століття можна відшукати на глибині всього лише 1,5 метрів від поверхні", - уточнює археолог В'ячеслав Баранов.
Гральні кістки, візантійські амфори, прикраси та інші знахідки розкопок на Кирилівській вулиці
Недалеко від місця безпосереднього проведення розкопок, археологи організували своєрідну лабораторію, де знахідки чистять, маркують і відправляють на реставрацію. Дослідники показали лише невелику частину знайдених за останній тиждень артефактів, що збереглися переважно з часів Київської Русі.
Розкопки на Кирилівській подарували столичним археологом просто-таки гору кераміки. Безліч осколків різних фактур і розмірів дбайливо миють у воді, сушать і сортують. Дослідникам необхідно буде відшукати серед сотень зразків схожі шматочки і спробувати їх склеїти.
Скло XVII століття – ще одна цікавинка розкопок на Кирилівській. Справа в тому, що на території України ще за часів козацтва стали активно з'являтися так звані гути – підприємства мануфактурного типу, на яких вироблялося скло і скляні вироби. У XVII столітті козацькі гути активно продавали скло Московському царству, де довгий час скло взагалі не виробляли.
Всі знахідки відправляють в археологічний музей НАН України. На сьогоднішній день перед археологами стоїть завдання максимально дослідити розкопану ділянку, оскільки вже в наступному році на цьому місці має розпочатися заплановане будівництво.
Фото: Знайдені артефакти чистять і перебирають безпосередньо біля місця розкопок на Кирилівській вулиці (Віталій Носач, РБК-Україна)
На жаль, зафіксувати всі знахідки не вдасться через відсутність технологій і належного фінансування. Наприклад, на сьогоднішній день в Україні немає технологій музеєфікації залишків земляних.
"У цьому році держава виділила інституту археології НАН України на 40% менше фінансування, ніж було необхідно для виплат зарплат. У всьому світі люди вкладають в науку, тому що це ті знання, які завжди окупають себе. На жаль, в Україні немає традиції довгострокового інвестування в свою країну. Та й в цілому відсутній інтерес з боку держави до таких довгострокових археологічним проектів. А адже щороку Україна втрачає сотні мільйонів доларів на те, що люди незаконно грабують пам'ятники архітектури і вивозять цінні знахідки. Потрібно розуміти, що наша країна втрачає не тільки гроші, але і інформацію, на якій можна було б навчати своїх нащадків", - ділиться ситуацією В'ячеслав Баранов.
До речі, київські археологи щодня досліджують культурні шари під товщею грунту на Подолі. Сьогодні розкопки на Поштовій площі тривають. Команда фахівців знайшла культурні шари XV-XVI, XVII-XVIII і навіть XI-XIII століть.