Чому "вмирає" цінна історична архітектура, а присвоєння дому охоронного статусу зовсім не означає, що будівлю будуть охороняти – в матеріалі Styler
Ні для кого не секрет, що дбайливе ставлення до архітектури – один із факторів культури будь-якої країни і будь-якого міста.
“У всіх містах, в яких я буваю, фотографую пам'ятники і зразки архітектури. Архітектура, як і гастрономія — це маркер міста. Ті чи інші будівельні і архітектурні рішення, прийоми і композиції дають розуміння культури міста, і є відображенням історичних фактів. У Києві архітектурні пам'ятники часто знаходяться у зруйнованому стані. Щотижня я показую вам один київський будинок з великою історією і жалюгідним теперішнім", - пише на своїй сторінці в Facebook відомий блогер і піар-стратег Сергій Дідковський.
В Україні зі збереженням архітектурної спадщини ситуація склалася дуже печальна. З одного боку, багато пам'яток архітектури роками занепадають і руйнуються, перебуваючи в руках приватних власників. На таких горе-хазяїв не діють ні приписи, ні листа від департаментів культури і туризму міста. З іншого боку – якщо будівля перебуває на балансі міста, а не приватного власника, то в "українських реаліях" це теж не дає абсолютно ніяких гарантій збереження унікального пам'ятника.
Часто стандартна табличка “Пам'ятка архітектури. Охороняється державою. Знищення карається законом" - просто не працює. Прикладів цього можна знайти у кожному куточку України. І тут – ще одна проблема. Крім відсутності якої-небудь охорони вже офіційно визнаних пам'яток архітектури, по всій країні є безліч "потенційних" пам'яток, які навіть не внесено до реєстру, але при цьому теж представляють унікальну цінність.
Фото: Табличка "Пам'ятка архітектури. Охороняється державою. Пошкодження карається законом" висить на стіні унікальної синагоги в Дубно. Будівля - в аварійному стані. Вікна вибиті, стіни - у грибку і в тріщинах (Олег Божко)
Для отримання омріяного "оберегу" від держави потрібно, щоб всі документи на будинок (в тому числі і земельну ділянку, на якій той розташований), були належним чином оформлені. Часто з різних причин цим просто ніхто не займається. Є і зворотний процес - коли пам'ятку прибирають з реєстру, що дає підстави моментально її знести.
Ще одна проблема занедбаності багатьох історичних будівель– це те, що вони просто нікому не належать. Знайти справжнього власника будинків часто буває дуже складно. Навіть в Бюро технічної інвентаризації та інші інстанції, які спеціалізуються на цьому, часто не можуть знайти інформації про будівлю ні в старих, ні в нових реєстрах. Це дає шахраям всі підстави просто "забрати" історичну будівлю собі.
Ми вирішили розповісти лише про деякі київські будинки, що руйнуються, аби привернути увагу до проблеми збереження історичних та архітектурних пам'яток.
Днями стало відомо, що триповерховий будинок – об'єкт культурної спадщини будівля на вулиці Щекавицька, 19/33 на Подолі знову почав осипатися. Цегла з будівлі падаэ на дорогу, де їздять трамваї, маршрутки та легкові автомобілі. Будинок вже довго стоїть без даху і частини стіни, що може в будь-який момент стати причиною обвалу.
Така новина стала для редакції Styler свого роду приводом написати цей текст. Але насправді ж приводів згадати про руйнування унікальних будівель – безліч. Адже в кожному районі Києва та інших міст знайдеться кілька унікальних споруд, доля яких – під великим питанням.
Будинок на Щекавицькій, збудований в 19 столітті, належав родині купця Вертипороха. Зараз знаходиться в руках приватних власників. Будинок не раз хотіли перепродати. За останні чотири роки в будівлі кілька разів відбувалися пожежі, внаслідок чого стан пам'ятника погыршився до аварійного.
За словами начальника управління з питань НС КМДА Романа Ткачука, профільна комісія зобов'язала власника негайно розібрати ту частину будівлі, яка впирається рогом буквально у проїжджу частину і становить небезпеку. У той же час директор департаменту культури КМДА Діана Попова запевняє, що цей будинок врятують.
“Бувають випадки, коли частинe будинку розбирають через його аварійний стан, а потім знову відновлюють. Так. наприклад, було з одним із старовинних будинків по вулиці Микільсько-Ботанічній, який потім відновили за фото і кресленнями", - сказала Попова.
Чи проведуть які-небудь роботи з будинком на Щекавицькій – можна буде перевірити вже найближчим часом. А поки – список унікальних об'єктів, які перебувають в жалюгідному, а нерідко й аварійному стані, щороку поповнюється.
Це шестиповерхова будівля у стилі ампір була побудована в 1909-1910 роках за проектом архітектора Федора Олтаржевського. Проектувався будинок як міська садиба з трьома секціями.
Тричі поспіль, у 2006, 2007 та 2008 роках у будівлі відбувалися сильні пожежі. Це не могло не наштовхнути на думку, що ці пожежі були явно не випадковими. Адже будинок знаходиться в самому центрі Києва, що дуже вигідно для забудовників. А після пожеж, якщо будинок зруйнувався дуже сильно, він може просто не підлягати відновленню. У багатьох таких випадках на місці старої будівлі зводять чергову багатоповерхівку.
Після чергового займання з будинку на Лютеранській відселили мешканців. Провину за пожежі переклали на безхатченків.
“Кажуть, після виселення всіх мешканців там залишилася жити літня пара. Не хотіли виїжджати. Всі інші жителі вже покинули будинок, а пара там ще довго залишалася. Але потім у будинку сталася ще одна пожежа. Чесно кажучи, не знаю, що з цими людьми сталося далі", - розповідає киянин, який проживав неподалік від будинку на Лютеранській кілька років тому.
У період пожеж будівля перебувало в руках приватної особи. У той час начальник ГУ охорони культурної спадщини КМДА запевняв, що подасть всі необхідні документи до прокуратури, щоб будівлю повернули місту. Але, на жаль, про подальшу його юридичну долю нічого невідомо.
Знаменитий Будинок Сікорського в центрі Києва руйнується і перетворився мало не на смітник. У цьому, тоді ще новому домі, жив легендарний авіаконструктор Ігор Сікорський. Будинок за цією адресою був зведений за особистим замовленням батька винахідника – лікаря-психіатра Івана Сікорського.
До речі, в цьому році з'явилися і хороші новини – в будівлі, можливо, з'явиться музей. Але – про все докладніше.
“Це — будинок Сікорського. Сікорський — винахідник вертольота. У цьому будинку він ріс і починав свої експерименти зі створення нового літального апарату. Будинок довели до аварійного стану, підпалювали його, заселяли бомжами. Будинок вистояв, але перетворився в руїну і смітник. Киянина Сікорського знає весь світ. Але знає як американця, який винайшов вертоліт. Про те, що він народився в Києві, зрідка згадують історики і буквоїди. Сікорський навчався в КПІ. При Ющенко будинок Сікорського обіцяли перетворити в музей винахідника, а нещодавно його повернули в державну власність. У цьому дворі Сікорський побудував два перших у світі (найпростіших) вертольота. Тепер тут смітник", - пише на своїй сторінці в Facebook блогер Сергій Дідковський.
Ігор Сікорський - автор літаків-велетнів "Ілля Муромець" (1913, Росія), Sikorsky S-29-A (США). Конструктор першого у США літака-амфібії. У 1918 році емігрував в США, де через п'ять років заснував компанію Sikorsky Aircraft.
З 1943 році його фірма стала провідним виробником вертолітної техніки за кордоном. Вертольоти Сікорського марки "S" у 1941 році були прийняті на озброєння Збройних сил США. У цілому фірма Сікорського - "Sikorsky Aircraft" створила 17 базових літаків та 18 вертольотів.
З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки почався розвиток вертольотобудування у Великобританії та Франції. Про високі гарантії польотів на вертольотах В. Сікорського свідчать факти постійного використання їх президентами США як VIP-транспортних засобів.
У 2000 році будинок легендарного авіаконструктора в Києві передали з держвласності в оренду міжнародному благодійному фонду "Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського".
Як і повинно відбуватися в таких випадках, орендарі зобов'язані були утримувати будинок в порядку. Здавалося б, фонд, назва якого говорить сама за себе, як ніхто інший повинен був дотримуватися всіх умов для збереження будинку. Але на практиці така оренда фактично легалізувала його знищення – протягом п'ятнадцяти років стан будинку стало катастрофічним. З-за цього в 2017 році рішенням суду Будинок Сікорського вдалося повернути під юрисдикцію Міноборони.
Наприкінці вересня 2017 року стало відомо, що будинок Сікорського мають намір реставрувати. В будинку хочуть відкрити музей родини Сікорських і науково-технічний центр, а прилеглий квартал – перетворити на туристичний кластер, повідомляє Хмарочос.
Чорновий варіант будинку-музею вже доступний до перегляду. Його дизайнери розробили на волонтерських засадах.
Фото: Чорновий проект музею, який можуть розмістити в будинку Сікорського (hmarochos.kiev.ua)
Дирекція готелю "Козацький", нинішнього балансоутримувача будинку Сікорського, запевняє, що вже зараз має намір оплатити геодезичну розвідку і дослідження фундаменту q інші супутні процедури за рахунок доходів готелю.
Також стало відомо, що вже найближчим часом будинок Сікорського внесуть до реєстру національних нерухомих пам'яток. Тепер справа лише за замовниками і пошуков інвесторів.
Якщо у випадку Будинку Сікорського є надія, що будівлю в найближчі роки відновлять, то в ситуації з унікальним пам'ятником архітектури по вулиці Кирилівська, 35 ситуація набагато складніше.
Це красива будівля заводу Ріхерта занепадає і руйнується. Здається, що про нього зовсім забули. Над будівлею в 2016 році у черговий раз нависла загроза повного знищення, коли з'явився проект житлового комплексу "Подільський дворик", який збиралися збудувати на його місці. Зараз ситуація з будівництвом ЖК - невизначена. Втім, котловани і будівництва можуть з'явитися на цьому місці в будь-який час, стверджують активісти.
Поява проекту новобудов викликала шквал обурення в соцмережах. Деякі висловили впевненість, що це стане остаточним знищенням колишнього промислового району 19 століття. 10 поверхів будинків в стилі "псевдостарини" - це зовсім не те, що тут хотіли б бачити. Тоді в Подільській РДА нагадали, що проект тільки розробляється і не затверджений, а історичні пам'ятники будуть збережені.
Через півтора роки, за даними сайту Лун.uа, житловий комплекс все ще знаходиться на стадії проектування.
Влітку того ж 2016 року будівлю пивоварного заводу Ріхерта запропонували врятувати від руйнування, створивши в ньому музей пива. Відповідну петицію зареєстрував на сайті Київради Ігор Мельник.Тоді киянин нагадав, що будівля є пам'ятником архітектури і зазначив, що зараз територія колишнього пивзаводу обгороджена, а сам будинок виставлений на продаж і поступово руйнується.
"Пивоварня пивоварного заводу Ріхерта є нерухомим об'єктом культурної спадщини, має архітектурну, історичну, наукову, художню цінність і потребує збереження своєї автентичності через механізм ремонту, консервації, музеєфікації. В перспективі є цінним об'єктом для розвитку туристичної галузі Подолу, Києва і України в цілому. Ревіталізація пивоварні в майбутній "Музей пива", або культурний арт-простір на Подолі стане яскравим громадський місцем відпочинку для всіх киян і гостей міста", - йшлося у зверненні.
Але потрібної кількості голосів петиція так і не змогла зібрати.
Головний корпус старого заводу зведений 1908 року за проектом архітектора Незнанского.
“Влітку 1889 року купець Михайло Рихерт за 18 тис. рублів купує садибу на вул. Кирилівській з метою облаштувати там дріжджовий і винокурний заводи. Адже за відро пива більше 17 коп. не давали, а от відро вина коштувало вже від 32 до 52 коп. Однак санітарна комісія забракувала ці його починання "внаслідок складної екологічної обстановки річки Юрковиці", - пише на своїй сторінці в Facebook блогер Олена Борисова.
"Може так, а може в ціні не зійшлися, - продовжує вона. - Можливо, саме в той час з'явилася так звана "російська схема", яка діє і зараз і вже може вважатися класикою жанру. Поки іноземний інвестор, щоб почати свою власну справу, подавав бізнес-план і чекав від місцевої влади дозвіл, чиновники доручали своїм численним кумів чи братам терміново починати таку ж справу. Іноземці або втікали від бюрократичних зволікань або платили винагороду. Чиновники ж вигравали в будь-якому випадку".
Що стосується Ріхерта, то через пару років рішення, мабуть, знайшлося і він всеж відкриває пивоварний завод, додає Олена.
У 1919 році під ім'ям "Сальватор", завод випускав безалкогольні напої. Потім це був завод "Пищетресту". Починаючи з липня 1930 року, тут був Український крохмально-патоковий завод. У 1961 році його капітально реконструювали, і визначили новий профіль — виробництво солодових екстрактів. В 1993 році підприємство стало називатися ТОВ "Київський завод солодових екстрактів", а 2006 року воно офіційно припинило своє існування.
Зараз будівля все ще продається. На даху будинку порослі дерева. У самому будинку вибиті вікна, а стіни тріскаються.
“Те, як унікальні будинки доводять до аварійного стану - це злочин проти всього міста. Якщо там буде чергова новобудова, можна вважати що все: стародавній промисловий квартал буде знищено. Думаєте забудовники будуть переживати про якусь стару будівлю фабрики! Відбувається тотальне знищення нашого минулого", - говорить столичний архітектор та громадський активіст Анатолій Фролов.
За його словами, багато в чому такі випадки відбуваються тому, що у міста елементарно не дотримуються законів.
"У нас створена маса законів і підзаконних актів. Так, деякі застаріли і потребують перегляду і доопрацювання. Але і ті теж не дотримуються. Зараз все влаштовано так, що можна піти в Міністерство культури і отримати будь-який дозвіл за певну "винагороду". Або коли йдуть на ці схеми під тиском вищого керівництва. Зараз все частіше промислові території віддають забудовникам", - підкреслює Анатолій Фролов.
Цей будинок за адресою вулиця Волоська, 5/14 – об'єкт культурної спадщини, який вже багато років перебуває під загрозою знищення і доведений до аварійного стану.
Згідно з даними від КМДА, цьому житлового будинку присвоєно статус пам'ятки архітектури і містобудування Наказом Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року. Йому присвоєно охоронний №623-Кв.
Цей житловий будинок побудували в 1874-1875 роках. Зараз можна лише уявити, яким красивим він був. Адже з кожним роком будинок все більше руйнується і знищується.
Журналісти "Схем", спільного проекту телеканалу UA:Перший і Радіо Свобода, з'ясували: багато держструктур часто навіть не володіють інформацією про те, кому належить той чи інший будинок. Навіть чиновники, намагаючись знайти дані про справжніх власників будинків, стикаються з недостовірною інформацією або взагалі – з повною відсутністю даних. Також у деяких документах йдеться, що будинком взагалі ніхто не володіє.
Також довго не могли з'ясувати, кому ж зараз належить будинок на Волоській 5/14. Але, як стало відомо пізніше, будинком володіє ЗАТ "Укрсат". Такі дані журналістам надали в КМДА.
“Остання перевірка на Волоській, 5/14, була у 2014 році, якщо я не помиляюся. Справа в тому, що там якесь незрозуміле товариство. Акти про правопорушення нам постійно повертаються. Ми писали у правоохоронні органи, але за два роки ніхто так і не був у змозі встановити власника", - в 2016 заявив заступник начальника відділу інспекції державного контролю об'єктів культурної спадщини та археологічного нагляду при Управлінні Андрій Печенкін.
Нещодавно Марія Роговська та інші журналісти видання Texty.org.ua створили масштабний проект – карту київських руїн, де позначили і описали будинки, які представляють історичну цінність, але перебувають в аварійному стані. Також не карті зібрали недобудови.
Відео: Журналісти провели розслідування і з'ясували, кому належать деякі історичні будівлі Києва (Youtube-канал Радіо Свобода онлайн)
Журналісти Texty так описують будинок на вулиці Волоській, 5/14:
“Тут практично всі внутрішні стіни знесені, вирваний шматками дах. У приміщенні сіро, сиро і холодно. Темно. Лише трохи світла пробивається через розбиті вікна. Життя покинуло цей будинок. На другому поверсі у віконному отворі – сліди від пожежі. Піднятися наверх неможливо – сходи розбиті.
Через кілька днів потрапити в будинок вже було неможливо – на двері повісили замок, а паркан полагодили.
На фасаді будівлі вже кілька років висить банер про продаж будівлі. У минулому році за 14 соток будівлі власник хотів 2,5 мільйона доларів.
Час йде, і житловий будинок досі продається. Перед публікацією цієї статті ми прогулялися по Волоській, щоб подивитися на цей пам'ятник архітектури.
Як виявилося, будівля так і продовжує занепадати і руйнуватися. Єдине, що змінилося, - це номер телефону на банері, що повідомляє про продаж. Ми телефонували за вказаним номером, але нам так ніхто і не відповів.