Їжу після вечері не прибирали до ранку, для предків залишали окремий посуд, а перед тим, як сісти на лаву, на неї дмухали. Такі звичаї та прикмети були пов’язані з вірою, що душі померлих родичів можуть повертатися до рідної оселі.
Коли на них "чекали" та як готувалися до цієї зустрічі, у коментарі Styler розповіла фольклористка та наукова редакторка проєкту "Витоки" від Zagoriy Foundation Дар’я Анцибор.
Чому предків запрошували до столу
Уявлення про повернення померлих додому належить до найстійкіших у народній культурі. Предків сприймали як опікунів родини, від прихильності яких могли залежати здоров’я, добробут і врожай.
На Поліссі поминальні дні називали "дідами". Вірили, що тоді душі приходять до рідних вечеряти.
"Їх кликали до столу спеціальною формулою: "Діди, діди, ідіть до нас вечеряти", ставили для них окрему ложку чи миску, першу ложку страви або відливали їм першу чарку", - розповідає Анцибор.
Навіщо залишали воду й рушник
Після поминальної вечері стіл часто залишали неприбраним до ранку, щоб предки могли поїсти вночі.
На Поліссі для них готували ще й воду з рушником: за народними уявленнями, душі мали вмитися після дороги.
Із вірою у присутність померлих був пов’язаний і незвичний ритуал, поширений, зокрема, на Гуцульщині.
"Перед тим як сісти на лаву, на неї дмухали, щоб не придавити душу, яка могла там сидіти", - пояснює фольклористка.
Ці дії відображали народні вірування про зв’язок із предками та турботу про них.
У які дні поминали родичів
Такі звичаї не обмежувалися однією ніччю на рік. Анцибор називає кілька важливих періодів:
- осінні діди на Дмитрівську суботу;
- поминання перед Масницею;
- Троїцьку, або клечальну, суботу;
- проводи, гробки чи радоницю після Великодня.
Також предків частували на Святвечір і поминали після завершення жнив.
"Існувало й уявлення, що від Великодня до Трійці душі перебувають серед живих, тому на Трійцю їх "проводжали", - зазначає Дар’я.
Чи пов’язані ці звичаї з Велесовою ніччю
Поради залишити їжу для померлих часто прив’язують до так званої Велесової ночі, яка настала в ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Проте насправді це новотвір останніх років, а не давнє свято.
"Звичай частувати померлих предків справді існував, і для традиційної культури він був дуже важливим. Але цей звичай був прив’язаний до визначених поминальних днів, яких на рік було кілька", - пояснює Анцибор.
Задокументоване осіннє поминання предків в українській традиції є, однак пов’язувати його з Велесом підстав немає. Воно пов’язується з останньою суботою перед Дмитровим днем, тобто до 26 жовтня.
Що відомо про проєкт "Витоки"
"Витоки" - проєкт лабораторії суспільних практик Zagoriy Foundation, який досліджує українські традиції та способи їхнього осмислення сьогодні.
Разом із Фундацією Катерини Осадчої та видавництвом Stretovych команда підготувала книгу "Родинне Різдво для всіх". Окремий розділ видання присвячений тому, як розпитувати рідних і досліджувати історію своєї родини.
Книга також містить матеріали про обряди, святкові страви, колядки та готові формати родинного святкування. У книгарнях вона має з’явитися з 20 листопада.
Раніше Styler розповідав, до чого сниться весілля.
