У соцмережах українці поділилися особистими історіями про речі, які відкладають до Перемоги. Серед них - пляшка алкоголю, яку обіцяли випити разом із побратимом, саморобний пряник із перших днів повномасштабної війни, невідкрите шампанське та навіть новорічна ялинка, яку не хочеться ставити вже кілька років.
Styler з посиланням на допис користувачки english_with_tetiana у Threads зібрав найзворушливіші відповіді українців про те, що вони бережуть для дня, на який так довго чекають.
Пряник із перших днів війни, коньяк загиблого дядька та пальто, яке стало символом пережитого
Користувачка мережі поцікавилася, які речі українці відкладають до перемоги та що обіцяють собі зробити після завершення війни. У відповідь інші користувачі поділилися особистими історіями - від символічних подарунків і святкових традицій до речей, які нагадують про пережите та близьких, на яких чекають.
"В нас стоїть пляшка алкоголю який не можна чіпати. Чоловікові подарував побратим. Вони домовилися, що вип'ють разом коли святкуватимуть нашу Перемогу. Моя мама не пече паску вже 5 років. Сказала, що спече після Перемоги. А що у вас чекає цього бажаного омріяного часу?" - йдеться в тексті допису.
Для когось це звичайна річ, яка з часом набула особливого значення. Для інших - пам'ять про близьких, обіцянка або надія на зустріч, яка ще має відбутися.
Одна з користувачок розповіла, що на початку повномасштабної війни вони з чоловіком були в територіальній обороні. Тоді до них підійшов хлопчик і подарував саморобний пряник. Відтоді він так і лежить, чекаючи свого часу.
"Цей пряник лежить, чекає перемогу. Вже зовсім "дубовий", але я буду його гризти на День Перемоги", - написала авторка коментаря.
Інша історія пов'язана з пляшкою коньяку, яку батькові подарував рідний дядько на 40-річчя. Чоловіки домовилися відкрити її на наступний ювілей, коли батькові виповниться 50. Але дядько загинув у 2024 році.
Коли настав ювілей, гостям налили коньяк після хвилини мовчання. Водночас на дні пляшки залишили трохи напою, а саму пляшку повернули в сервант - як пам'ять про людину, з якою мали відсвяткувати цей день.
Інша учасниця обговорення повідомила, що має пляшку кримського вина 2013 року, яку планує відкрити виключно на березі Чорного моря.
"Пляшка кримського вина 2013 року. Вип'ємо на березі українського Криму", - написала вона.
Ще одна користувачка розповіла про пальто, яке пережило перші місяці вторгнення, підвал, евакуацію зеленим коридором і дорогу через усю Україну до закордону. Зараз жінка живе за межами країни, але річ досі зберігається вдома в Сумах.
Вона зізналася, що пальто вмістило стільки болю та розчарувань, що його давно можна було б викинути. Однак жінка вирішила берегти такі речі як свідчення пережитого. Після Перемоги вона хоче зібрати друзів, розпалити велике багаття, спалити "артефакти війни" та згадати тих, кого вже немає поруч.
Ця ж користувачка розповіла, що з 2022 року не знімає срібної каблучки з контуром України. Від постійного носіння палець уже деформувався, але прикраса залишається з нею.
Не менш щемлива історія про двох подруг, одна з яких була захоплена окупантами на Херсонщині. Українка дотепер чекає звістку про неї, адже обіцяла вислати їй парфуми після деокупації.
Футболка для чоловіка, сукня на особливий день і ялинка, яку поставлять після Перемоги
У коментарях українці згадували не лише речі, пов'язані з першими днями вторгнення. Деякі з них - це подарунки, які так і не вдалося вручити, звичні домашні традиції, відкладені радощі та обіцянки самим собі.
Одна жінка розповіла, що замовила чоловікові футболку з його ім'ям та іменами дітей, яку хотіла подарувати на День батька у 2025 році. Вона також зберігає баночку енергетика, яку він колись надіслав їй посилкою. Жінка обіцяла відкрити її, коли чоловік вийде з "нуля". Відтоді вона не фарбує волосся вже близько року й восьми місяців - її чоловік зник безвісти.
Інша користувачка чекає на можливість відкрити пляшку шампанського, виготовлену в Україні 23 лютого 2022 року - напередодні повномасштабного вторгнення. Вона залишила її на особливий день.
Є й ті, хто відкладає святкові образи. Одна з жінок зізналася, що має білу, відверту й дуже красиву сукню, яку сподівається вдягнути після смерті російського диктатора. Для неї це символ очікування дня, коли можна буде нарешті відсвяткувати без страху та тривоги.
Ще одна користувачка зізналася, що її мама вже кілька років не ставить новорічну ялинку. Вона написала, що та не може змусити себе повернути цю традицію від початку повномасштабної війни. Тепер ялинка для неї - ще одна річ, яка чекає свого часу.
Схожа історія - у родини, яка зберігає старий український прапор на будинку. Улітку 2021 року син захотів вивісити стяг до Дня Незалежності, тож батько зробив тримач, а мама пошила прапор із габардину. 22 лютого 2022 року його повісили знову. За роки під дощем, вітром і сонцем тканина вицвіла й подерлася, але родина не замінює прапор на новий. Мама пообіцяла, що новий стяг вивісять уже в день Перемоги.
У коментарях була й історія про французький манікюр. Жінка, яка плете маскувальні сітки, розповіла, що через роботу користується лише темними кольорами лаку. Тому френч став для неї маленькою обіцянкою собі - повернутися до звичного догляду за нігтями, коли обставини дозволять.
Інша українка написала, що її мама так і не дочекалася спільної подорожі, про яку вони мріяли. Тому жінка закликала не відкладати важливі речі на потім, якщо є можливість зробити їх зараз.
Ці історії різні, але в кожній є спільне: люди бережуть не просто речі, а спогади, обіцянки й надію на час, коли знову можна буде святкувати, зустрічатися з рідними та планувати майбутнє без війни.
Раніше ми розповідали, які альтернативні варіанти для обігріву квартири вигадують українці під час блекаутів.
