Ось такі фантастичні вуса носили чоловіки Галичини на початку 20 сторіччя: унікальні фото

Вуса були популярними в різні епохи історії, не включаючи ХХ століття. З часом змінювалася і мода на форму вусів - "щіточка", "моржові", "англійські" та багато інших видів носили наші дідусі. Які вуса на Галичині мали особливу популярність?

РБК-Україна (проект Styler) зібрало світлини галицьких чоловіків початку ХХ століття з фантастичними вусами.

Красиві вуса носили усі - від інтелігенції до селян

Вуса завжди були символом чоловічої краси та мужності у багатьох країнах світу. Не була винятком і Україна, багато видатних діячів у якої відомі всім нам саме у "вусатому" образі.

Михайло Грушевський, Іван Мазепа, Іван Франко, Микола Гоголь та, звісно ж, Тарас Григорович Шевченко - усі вони носили вуса. І це вже не кажучи про те, що традиційний образ запорізького козака мав неодмінні вуса. 

Але зараз піде мова про звичайних людей, які також полюбляли красиві вуса - та ще які! Дивиться, які різноманітні модні вуса носили на Західній Україні на початку 20 сторіччя. 

Вуса Михайли Барановського, що жив у Львові у 1900 рр., довершують його надзвичайно стильний та модний вигляд (фото: localhistory.org.ua)

Пенсне та вуса були нестаріючою модою інтелігенції (фото: localhistory.org.ua)

Дмитро Попелюк з села Коршів мав, без перебільшення, вуса, якими можна було пишатися (фото: localhistory.org.ua)

Вуса радника Коломийського суду Івана Трача, що жив у 1910 рр., за польською модою закручені догори (фото: localhistory.org.ua)

Немає сумнівів, що Степан Олійовський з м. Болехів обожнював кожний міліметр довжини своїх вусів (фото: localhistory.org.ua)

Вуса носили не лише міські модники, але й звичайне селянські господарі - як, наприклад, мешканці с. Завалля Снятинського повіту Штефан Гордійчук, Семен Боднарук та Миколай Бойчук (фото: localhistory.org.ua)

До речі, подивиться, як на столітньому українському фото помітили важливу деталь, яка усіх ошелешила.

А ще читайте про те, як вуса, оселедець та життя в Україні зробили з американця "щирого козака".

При написанні матеріалу використовувалися наступні джерела: видання та сайти "Локальна історія", Вікіпедія, Лебединський художній міський музей.