Сергій Кисіль - український актор, який грає Олега Мельника в серіалі "Жіночий лікар. Нове життя". Його екранні герої нерідко дратують глядачів, і сам він сприймає це як комплімент роботі. Водночас є ролі, за які Кисіль принципово не береться, - зокрема російських військових.
У бліц-інтерв’ю Styler актор розповів, як глядачі плутають його з персонажами, які заголовки про особисте життя його смішать і що допомагає зберігати близькість із дружиною після 14 років разом. Також Кисіль поділився, чому з донькою буває м’якшим, ніж із синами, та чого чекати від нового сезону медичної драми.
– Ваші негативні персонажі викликають бурхливі реакції. А чого очікуєте від глядачів нового сезону "Жіночий лікар. Нове життя"?
– Мене завжди тішать коментарі глядачів про моїх персонажів. Якщо читаю: "Як же він мене дратує!" - значить, зробив усе правильно (сміється).
Я намагаюся створювати кожного свого персонажа індивідуальним і особливим, щоб вони не були схожі один на одного. І якщо глядачі так емоційно реагують - значить, усе недарма.
Щодо серіалу "Жіночий лікар. Нове життя" - спойлерити не буду. Я поки прочитав лише 20 серій із запланованих 40. Але вже можу сказати, що буде цікаво і доволі неочікувано! У цього проєкту, можна сказати, дійсно “нове” життя, адже багато чого змінилось: починаючи з команди виробника до каналу замовника.
У сезоні з’явиться багато нових персонажів, які додадуть історії своїх барв. Тож глядачам буде за ким спостерігати й кого обговорювати. Ну а я із задоволенням чекатиму на коментарі про свого Олега Мельника. Ох і перипетії на нього чекають!
– Бувало, що люди переносили ставлення до героя на вас? Як це проявлялося?
– Таке трапляється. Попри те що я часто граю негативних персонажів, у житті я зовсім інша людина. Більшість рис, які притаманні моїм героям, мені самому зовсім не властиві.
Я завжди намагаюся читати коментарі глядачів і, знаєте, здебільшого моїх персонажів ненавидять (сміється). Іноді трапляються навіть дуже емоційні, тригерні коментарі. Думаю, часто це пов’язано з особистим досвідом людини. Можливо, хтось колись зустрічав у житті такого персонажа і моя гра зачіпає щось особисте.
Мені здається, глядачі іноді настільки занурюються в історію, що починають сприймати її як реальність. Якщо ти на екрані граєш негідника, то для когось автоматично стаєш таким і в житті.
Щодо того як проявлялось - бувало всяке! Навіть одного разу поліцію викликати хотіли (сміється). Я сприймаю такі моменти, як комплімент своїй роботі. Якщо персонаж викликає настільки сильні емоції - значить, він зачепив глядача. Головне, щоб після титрів люди все ж відділяли актора від його героя.
– Яка новина про ваше особисте життя вас найбільше розсмішила?
– Ой, такого дуже багато. Мене завжди дивують тригерні заголовки новин. Наприклад: “Батька та сімʼянина Сергія Кисіля помітили в обіймах дівчат”, а це премʼєра фільму, і ти сфотографувався на банері з колегами.
Або показав у соцмережах доньку, коли їй виповнився 1 рік, і читаю: “Рік тому показав ззаду, тепер спереду: доньці Сергія Кисіля 1 рік - обличчя мами актор приховує”. Такі заголовки іноді настільки креативні, що просто підіймають настрій. Гуглити інформацію про себе хоча б заради цього точно варто.
– Ви з дружиною познайомилися в інтернеті. Пам’ятаєте, чим вона зацікавила вас у першій розмові?
– Це було так давно, що я вже навіть не пам’ятаю, про що ми тоді говорили. Але точно пам’ятаю, що говорили багато.
У мене від самого початку було відчуття, ніби ми знайомі вже багато років. Наче зустрілися дві споріднені душі, яким не потрібно довго шукати спільну мову. Просто було кайфово.
А саме знайомство в інтернеті було досить простим. Зрештою, все звелося до: "А давай зустрінемося, погуляємо?". І зустрілись. А далі - вже 14 років разом.
– Що ви досі робите, щоб здивувати дружину після багатьох років разом?
– Мені здається, життя складається з маленьких деталей. Не обов’язково вигадувати щось грандіозне, щоб здивувати близьку людину. Іноді достатньо просто приділити увагу, зробити щось приємне, знайти час одне для одного.
Особливо зараз, коли навколо стільки жахливого, важливо не забувати про свої маленькі радощі й створювати їх для тих, кого любиш. Знаходити свої промінчики світла. Бо, зрештою, стосунки - це не про великі жести раз на рік, а про щоденне бажання бути поруч і робити одне одного щасливішими.
– У чому ви суворіший із синами, ніж із донькою?
– Мені здається, Марія просто робить мене м’яким. Іван і Федор все ж старші, і я розумію, що маю навчити їх самостійності, відповідальності, бути справжніми чоловіками. Тому десь можу бути вимогливішим.
Але я не прихильник суворості заради суворості. Мені важливо, щоб діти розуміли, чому є певні правила, а не просто виконували їх, бо тато так сказав.
А донька… Ну, їй поки багато чого можна просто за одну усмішку. Але підозрюю, що хлопці про це вже здогадалися! (сміється)
– Чи є персонажі, яких ви принципово не хочете грати?
– Звичайно, є. На початку кар’єри я погоджувався майже на будь-які ролі. Хотілося набиратися досвіду, пробувати себе, вчитися.
Зараз я набагато прискіпливіше ставлюся до вибору персонажів. Якщо герой пласко написаний, якщо він поганий просто тому, що поганий, - мені це нецікаво. Я маю знайти в ньому щось людське, зрозуміти його, побачити, що за ним стоїть. Адже актор - адвокат свого персонажа. Ти маєш його виправдати, навіть якщо не погоджуєшся з його вчинками. А якщо всередині немає нічого, за що можна зачепитися, то я не бачу сенсу і бажання братися за таку роль.
Є й принципові речі. Від початку повномасштабного вторгнення я відмовляюся грати московицьких військових. Можливо, хтось вважатиме це непрофесійним, але я не можу для себе виправдати орків, які приходять на нашу землю вбивати, ґвалтувати, мародерити й нищити.
– Ви починали зі співу. Що зараз співаєте вдома - і чи підспівують діти?
– Ой, це було так давно! (сміється). Спів колись був великою частиною мого життя. Тепер співаю нечасто, якось не до цього. Але гітару час від часу дістаю. Діти це люблять, і в нас уже є улюблені пісні, які ми співаємо всі разом. Дуже хочеться, щоб такі моменти залишалися в нашому житті якомога довше. Вірю, що попереду в нас ще багато теплих вечорів, пісень і приводів радіти життю. Все буде добре. Головне - не втрачати віру в це й знаходити світло навіть у найтемніші часи.
Що відомо про серіал "Жіночий лікар. Нове життя"
У четвертому сезоні "Жіночого лікаря. Нове життя" зміниться керівництво медцентру та з’являться нові герої. Акушер-гінеколог Михайло Гончар, якого грає Андрій Ісаєнко, зустріне жінку зі свого минулого - Марину Яворську. Вона очолить відділення, а військовий хірург Олесь Захарчук стане його суперником у роботі й коханні.
Олег Мельник у виконанні Сергія Кисіля продовжить діяти у власних інтересах, ставлячи під удар медцентр і нове керівництво. До акторського складу сезону також увійшли Зоряна Марченко, Андрій Федінчик, Євген Єфремов, Надія Левченко, Олексій Нагрудний, Олександра Люта та Надія Хільська.
Продовження створюють СТБ та FILM.UA Group, режисер-постановник - Андрій Колесник. Четвертий сезон уперше вийде на СТБ, прем’єру запланували на 2027 рік.
Також читайте про те, що Надія Хільська у бліц-інтерв'ю Styler розповіла про доньку та нові ролі.
