Собака не лікар, а помічник: як готують тварин для каністерапії в Україні

Що таке каністерапія

Каністерапія - це спосіб допоміжної терапії, коли спеціально підготовлений собака допомагає психологу, реабілітологу чи іншому фахівцю налагодити контакт із людиною.

"Собака не є лікарем і не лікує. Він є помічником спеціаліста, своєрідним місточком між фахівцем і людиною, яка прийшла на терапію", - пояснює Марина Прокопенко, кінологиня та керівниця центру каністерапії INNIKOS.

До речі, саме цей центр є одним із чотирьох осередків каністерапії в Україні, відкриття та діяльність яких стали можливими завдяки ГО "Комунікації для змін” та підтримці міжнародного фонду Royal Canin Foundation.

За словами фахівчині, для багатьох людей собака стає головною мотивацією звернутися по допомогу чи продовжувати реабілітацію.

Позитивний вплив собак на емоційний стан підтверджений науковими дослідженнями. Спілкування з ними сприяє зниженню рівня кортизолу (гормону стресу) та стимулює вироблення гормонів, пов'язаних із відчуттям радості та безпеки.

Які собаки підходять для каністерапії

Під час роботи у терапії собаці недостатньо бути слухняним або доброзичливим домашнім улюбленцем.

"Однією з найважливіших якостей є вроджена стресостійкість. Ми можемо багато чого навчити собаку, але більшість рис, необхідних для цієї роботи, закладаються природою", - розповідає кінологиня центру каністерапії INNIKOS Дар'я Резніченко.

Не менш важливими є соціальність, цікавість до нового, здатність швидко відновлюватися після стресу (резилієнтність), бажання контактувати з незнайомими людьми, а також гарна харчова та ігрова мотивація. Собака, якого долучають до каністерапії, повинен не просто виконувати завдання, а отримувати задоволення від своєї роботи.

Яких собак обирають для каністерапії фото: Styler)

Коли починається підготовка собаки

Найкраще, коли собаку починають навчати ще змалечку. Водночас ранній старт не гарантує, що тварина обов'язково працюватиме в каністерапії. Підготовка завжди поєднується з кількома етапами тестування.

Перше оцінювання проводять ще у віці кількох місяців, щоб зрозуміти, чи має цуценя необхідні природні якості і чи є сенс вкладати ресурси в подальше навчання. Фахівці звертають увагу на реакцію на нові предмети, людей, звуки, а також на здатність повернути фокус уваги після стресу (різкий рух, несподіваний звук тощо).

Також пильно стежать за бажанням взаємодіяти з людиною. Лише після успішного попереднього оцінювання собаку рекомендують до подальшої спеціальної підготовки.

Наступний етап відбувається після підліткового періоду, коли можуть виникнути генетично зумовлені страхи, фобії та інші особливості поведінки.

"У підлітковому віці можуть проявитися риси, яких не було у цуценяти... Якщо є така можливість, варто знати походження собаки, поспостерігати за батьками, старшими братами та сестрами. Це допомагає краще зрозуміти, якими можуть бути особливості поведінки в майбутньому", - пояснює Прокопенко.

Після другого тестування триває навчання. Воно передбачає вивчення базових команд та навичок, але також собаку тренують спокійно реагувати на зовнішні подразники.

Згодом собака складає фінальне тестування. Воно оцінює не лише рівень підготовки, а й те, чи комфортно самій тварині працювати з людьми та чи не завдаватиме така робота шкоди. Тестування показує, як собака переносить навантаження, як швидко відновлюється, чи не отримує забагато стресу від взаємодії з новими предметами, людьми чи в новому місці.

Навчання собаки-терапевта триває фактично протягом усього життя. Здебільшого, пес має спокійно реагувати на крісла колісні, милиці та помахи ними, запах ліків, що часто не подобається чотирилапим, гучні звуки, плач чи різкі рухи людей.

Каністерапія в Україні (фото: Styler)

Чи має значення порода

Найчастіше із каністерапією асоціюють лабрадорів або золотистих ретриверів. Дійсно, ці породи традиційно вважаються хорошими кандидатами завдяки дружньому характеру, проте фахівчині пояснили, що в Україні лабрадорів, що володіють відповідними якостями, дуже важко знайти.

Ще дві породи, що добре зарекомендували себе, це кавалер-кінг-чарльз-спанієлі та пуделі.

Втім, фахівці наголошують, що порода це далеко не головний критерій. В першу чергу оцінюється особистість собаки.

"Ми оцінюємо не породу, а конкретну собаку. Буває, що представники зовсім неочікуваних порід чудово працюють, якщо люблять людей, є стресостійкими й успішно проходять усі етапи тестування", - зазначає Резніченко.

Добробут собаки - головне правило

У каністерапії важливо дбати не лише про людей, а й про самого чотирилапого помічника. Фахівці наголошують: собака не повинен працювати силоміць. Якщо він втомлюється або відчуває стрес, фахівець змінює хід заняття, тобто працює лише фахівець, тварина має можливість відпочити та відновитися.

Саме тому кінолог уважно стежить за поведінкою собаки, помічає найменші сигнали втоми чи стресу та вчасно завершує заняття або дає тварині можливість відновити сили. Під час підготовки собак також формують навичку самостійно показувати, що їм потрібна пауза: відійти на свій килимок, попити води чи ненадовго вийти із взаємодії.

Такий підхід ґрунтується на головному принципі каністерапії: собака - не інструмент для роботи, а повноцінний партнер фахівця. Він живе разом із кінологом, є частиною його родини, тому про його фізичний і емоційний стан дбають не лише під час занять, а й у повсякденному житті.

Турбота про добробут починається з базових речей: збалансованого харчування, регулярних ветеринарних оглядів, правильного та вчасного вигулу, якісного проведення вільного часу, відпочинку після занять. Кожен собака після роботи з людьми відновлюється по-своєму.

Кінолог-опікун знає улюблений спосіб свого підопічного та дотримується побажань тварини: комусь достатньо поспати, хтось із задоволенням грається, гуляє лісом чи біля водойми, а комусь потрібна нова іграшка чи улюблені смаколики. Головне - дати можливість повернутися до ресурсного стану.

Саме тому успішний собака, що долучений до каністерапії - це не просто добре вихований пес. Це тварина, яка любить людей, із задоволенням взаємодіє з ними, не лякається нового та почувається комфортно у своїй роботі. Адже лише щасливий і впевнений у собі чотирилапий помічник може допомогти іншій людині відчути спокій, довіру й зробити перший крок до відновлення.