Уроки на помилках… музейних експертів
У нас з чоловіком є досить велика колекція старовинного одягу. Вона не з'явилася одразу. З кожним новим предметом поповнювалася не лише наша колекція, а й знання про догляд, історичне значення та зберігання автентики.
Пам'ятаю, як деякі музеї проводили покази на живих моделях старовинного українського одягу. Іноді навіть самі співробітники музеїв його вдягали. Тоді нам видавалося, що якщо люди, які професійно мали б знатися на автентиці й правилах зберігання експонатів так роблять, то у цьому немає нічого поганого. На превеликий жаль, ми навіть кілька разів давали верхній одяг зі своєї колекції на такі музейні покази. Але це тривало, на щастя, недовго.
Пізніше ми з'ясували, що так робити не варто, за музейними стандартами одягати на людей старовинний одяг взагалі заборонено. З часом ми відкрили для себе кодекс музейної етики, а з ним і норми закону України "Про музеї та музейну справу". Вивчали стандарти та досвід балтійських, німецьких та польських музеїв. Відтак зрозуміли, що носити старовинну автентику - жахлива практика та більше цього не повторювали. І тепер ділимося знаннями та досвідом з іншими, оскільки зберегти історичну цінність української культури - частина нашої ідеології.
Без поганої енергетики: шкода для здоров'я
Колись почула, як жінка розповідала, що у неї боліла голова, після того, як вона одягнула старовинну сорочку. На її думку, причина цьому - погана енергетика колишньої власниці. Це, до речі, одна з перших причин, чому не варто носити автентику. Ні, справа не в поганій енергетиці, а в шкідниках, грибках та бактеріях, які можуть "жити" в тканині.
Річ у тім, що сорочка - це натільний одяг, фактично спідня білизна. Її зберігали багато років в умовах, зазвичай невідомих нам. Тому важливо розуміти, що в тканині цілком ймовірно є шкідники чи бактерії. Вивести їх складно навіть професійними засобами, а деякі не виводять нічим (спори витримують температуру від -270 до +150 градусів за Цельсієм).
Так, старовинна сорочка може виглядати чистою, але купуючи її на антикварному ринку, ви не знаєте у скількох людей вона була до вас, хто її носив, в яких умовах її зберігали, і яких невидимих оку "квартирантів" ви купуєте разом з нею. Навіть отримуючи у спадок сорочку бабусі, яку роками зберігали у скрині, ніхто не може гарантувати, що там не було плісняви. І ви цим всім дихаєте та торкаєтеся тілом. Тож одягати старовинний одяг не бажано навіть з позиції гігієни та безпеки для здоров'я.
Повага до культури
Кожна сорочка - можливість наживо побачити справжній культурний спадок нашої країни. Нам дуже пощастило, що в Україні збереглося досить багато старовинних речей та прикрас.
Може видаватися, що, коли такі речі одягають для фотосесії, зйомок, показів тощо - популяризують українську культуру, але це не так. У такий спосіб її навпаки фактично знищують. І на те є декілька причин:
- Світло псує тканину. І не лише спалахи фото камер, а й прямі сонячні промені, та розсіяне денне світло - шкодять тканині та вишитому орнаменту. Тканина руйнується, а барвники та пігменти втрачають свій колір.
- Волокна тканин зношуються. Навіть коли ми одягаємо старовинні речі лише "для кількох кадрів", вони все одно контактують з тілом, потом, косметикою, миючими засобами, водою, праскою. Все це аж ніяк не сприяє збереженню.
- Поганий приклад. Нам може видаватися, що немає нічого поганого, якщо зробити одну світлину в автентиці для себе чи для реклами бренду, та це помилкова думка. Чим більше всі бачать фоточки людей в давніх строях в сучасному побуті, тим швидше складається уявлення, що це нормальна практика, і тим швидше нищення спадщини стає для нас "нормою". А це не правильно, немає настільки високої мети, яка б компенсувала знищення культурної спадщини.
Тож плекаймо культуру та поважаймо її творців. Ми ж хочемо, щоб мистецтвом наших предків змогли насолодитися й наші діти та внуки. Натомість найкраща популяризація - це вивчати й досліджувати народне мистецтво, розуміти його різноманітність, оцифровувати збережені зразки та ділитися своїм захватом з іншими. І для цього зовсім не потрібно "популяризувати" на живих моделях, цілком можна робити це безконтактно - на сторінках книжок, через фотографію або ж завдяки технологіям 3D.
А якщо дуже хочеться?
Бувають символічні моменти, коли, наприклад, на весілля чи важливий день хочеться одягнути вишиванку прабабусі. Як варіант можна вишити копію сорочки самостійно, або замовити. Власне тому в нас, як колекціонерів і виникла ідея створити онлайн-конструктор, де можна фактично розробити та відшити репліку сорочки. У такий спосіб ми закривали й свої потреби, бо розуміли, що носити нашу колекцію не можемо, тож знайшли такий вихід. Це філософія нашого бренду - зберегти культурний спадок та разом з тим мати можливість продовжити та розвивати традицію.
Також можна піти далі, зробити не просто репліку, а скомбінувати власну композицію засновану на історичних зразках саме так працює наш конструктор сорочок. Насамкінець, і крім нашого онлайн-конструктора, існує достатньо варіантів, де можна придбати сучасну якісну вишиванку, не шароварщину, а саме оригінальний, чи навпаки, класичний традиційний одяг.
Чудово, якщо збереження історії та культурної спадщини - стане нашою спільною метою. Повага до старовинного одягу, прикрас, побутових речей - це повага до нашої країни. Нам пощастило насолодитися цим мистецтвом вживу, тож зробімо все можливе, щоб і наступні покоління мали таку можливість.
